Сміття – це дорого. Як зробити успішною реформу управління відходами
Що з реформою управління відходами і на якому вона етапі; що потрібно зробити на рівні громад, аби її результати були більш відчутними для місцевих мешканців; якої підтримки варто очікувати від міжнародної спільноти, обговорили під час дискусії «Програми управління відходами: що з ними і який стан реформи», зорганізованої Міжнародним фондом «Відродження» і громадською організацією «Нуль відходів Львів» у межах Ініціативи з розвитку екологічної політики й адвокації в Україні Міжнародного фонду «Відродження» за підтримки Швеції. Модерувала розмову Оксана Дащаківська, менеджерка Міжнародного фонду «Відродження».
На третій рік повномасштабної війни відходів точно не меншає. Додаються воєнні, пов'язані з відновленням та відбудовою. Чи на часі тепер управління відходами і чому треба про це говорити?
Ірина Миронова (далі І.М.), виконавча директорка громадської організації «Нуль відходів Львів»: Управління відходами є такою самою важливою комунальною послугою, як водопостачання, забезпечення електроенергією чи теплом. Ми у Львові знаємо, що стається з містом, якщо тиждень не вивозити сміття. Сьогодні тема побутових відходів важлива для багатьох громад в Україні, бо через війну змінилася кількість населення. Однак управління відходами ще до війни було неналежним. Реформа цієї сфери є необхідною не лише через євроінтеграцію, але й для покращення екологічних стандартів у містах.
Зусиллями громадських активістів, експертів, управлінців, чиновників і завдяки міжнародній допомозі закон про управління відходами ухвалений. Але його функціонування потребує напрацювання низки документів і законів, які уможливили б реформу. Який стан справ саме в підкріпленні закону про управління відходами?
Євгенія Попович (далі Є.П.), директорка департаменту цифрової трансформації, електронних публічних послуг та управління відходами Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів: Ми дієво співпрацюємо зі стейкхолдерами та громадськістю, вдосконалюємо законодавство, приймаємо нормативно-правові акти. Але також потрібні дієві механізми, зокрема впровадження економічних інструментів. Міністерство розробило і завершує погодження внесення змін до Податкового кодексу України, де майже в 200 разів збільшується податок за захоронення побутових відходів, розміщення відходів видобувної промисловості. Але в деяких областях на території країни впродовж 30-ти, а може, й 60 років розміщений чималий запас відходів видобувної промисловості. Це техногенне навантаження на ці області.
Законопроєкт щодо нормопроєктувальної техніки проходить обговорення, він на погодженні в Міністерстві юстиції. Законопроєкт щодо електричного і електронного обладнання давно опублікований та обговорений із основними стейкхолдерами. Законопроєкт №10066 про упаковку та відходи упаковки у Верховній Раді на доопрацюванні. Міністерство напрацьовує пропозиції щодо відповідальності виробників батарей, акумуляторів, шин і мастил. Також важливим є законопроєкт про зняття з експлуатації транспортних засобів, зокрема отриманих унаслідок бойових дій.
Необхідно будувати й розвивати інфраструктуру управління відходами. Ми з Полтавською, Одеською, Київською, Івано-Франківською, Закарпатською областями спільно працюємо над цим. Виділені 17 ділянок під будівництво сміттєпереробної інфраструктури. Цього року починається будівництво перших двох заводів у Фастівській і Бориспільській громадах.
Упроваджуючи реформу управління відходами, важливо змінити підходи громадян. Шведські колеги наголошують на важливості залучення людей до розуміння потреб змін. В країнах, таких як Швеція, Німеччина і Австрія, тарифи на сортування сміття різняться. Освіта також важлива: діти вчаться правил сортування сміття і ризиків забруднення довкілля через ігрові форми, що сприяє покращенню їхньої екологічної обізнаності.
Міністерство провело понад 130 перевірок у сфері небезпечних відходів. До 9 січня було 215 ліцензіатів, які здійснювали діяльність, але з ухваленням закону 91-го позбавили ліцензії, бо вони просто зберігали відходи, а в деяких випадках ми знаходили їх на незаконних сміттєзвалищах і в лісосмугах.
Із яким запитом звертаються громади?
Є.П.: У часи активної фази реформи, коли ми не можемо використовувати кошти державного бюджету, міністерство залучає міжнародну технічну допомогу. Ми допомагаємо розробляти регіональні плани, техніко-економічні показники, давати оцінку впливу на довкілля і стратегічну екологічну оцінку. Наша робота полягає в підготовці повного пакету документів і просуванні їх до області для привернення міжнародних інвесторів, які згодні будувати заводи. Ми зараз працюємо над цим у п'яти областях і плануємо розширювати цю діяльність на інші регіони.
Наскільки громади готові до роботи з відходами і як збирають дані для формування стратегії змін управління відходами?
Діана Новікова (далі Д.Н.), керівниця відділу поводження з побутовими відходами та комунальним обслуговуванням Департаменту комунальних послуг при Міністерстві розвитку громад, територій та інфраструктури України: Законопроєктом №10066 передбачена пропозиція Кабінету міністрів змінити часові рамки виконання цих показників. Треба запровадити розширену відповідальність виробника упаковки, надавати підтримку органам місцевого самоврядування. Невід’ємна частина – інформаційна робота з населенням.
На основі даних, які ми збираємо щороку від обласних військових адміністрацій (окрім південних і східних районів України, окупованих територій, де неможливо зібрати цю інформацію), в 2023 році понад 10% побутових відходів потрапили на заготівельні пункти, сміттєпереробні заводи, перекомпостовано більш ніж 1%. Щоб можна було обчислити всі показники підготовки для повторного використання побутових відходів, міністерство підготувало проєкт наказу, який зараз узгоджується з іншими міністерствами, зокрема довкілля, оскільки тепер упроваджують єдину екологічну платформу, де буде забезпечена взаємодія всіх суб’єктів господарювання в сфері управління відходами, органів державної влади, місцевого самоврядування. У нас на погодженні зараз проєкт наказу про здійснення державного обліку відходів. Після прийняття цих наказів створення робочої платформи, отримання всіх цільових показників має відбуватися синхронізовано щодо всіх видів відходів.
Було прийнято сім постанов Кабінету міністрів, які стосуються управління побутовими відходами, зокрема й правила надання цієї послуги, договори про збирання та перевезення відходів, порядок проведення конкурсів, формування тарифів і розроблення програм у цій сфері. Також затверджені правила компостування біовідходів, методика роздільного збирання сміття, на стадії розробки методика розрахункових показників і внесення змін до тарифів на комунальні послуги.
Відповідно до закону визначені повноваження органів місцевого самоврядування з організації управління побутовими відходами, організації місцевих планів управління відходами, посилення спроможності й надання всіх необхідних інструментів для здійснення органами самоврядування їхніх повноважень.
Розвиток громади та умови життя населення залежать від співпраці органів місцевого самоврядування з громадами і організації вибраної моделі управління побутовими відходами, підвищення поінформованості населення про впровадження належних практик.
Чи збирає міністерство такі практики і хто саме ознайомлює з ними?
Д.Н.: Міністерство щороку збирає інформацію про практики впровадження роздільного збирання відходів, станції компостування і сортувальні станції, єдиний в Україні сміттєспалювальний завод «Енергія» і розміщує все це на своєму сайті.
Чи вдалося вам скористатися належними практиками в роботі з реформою відходів? Як громади і ви бачите цю реформу?
Сергій Пронкін (далі С.П.), керівник громадської організації «Нова Дружківка»: Я не бачив прикладів на сайті. Нашу громадську організацію заснували в місті Дружківка Донецької області. Поділюся деякими статистичними даними про управління відходами, але вони зібрані ще до 2022 року. Тепер це робити дуже важко.
В Дружківці не було жодних інноваційних іноземних практик поводження з побутовими відходами на рівні міської ради. Коли ми прийшли працювати в цей сектор, я одразу запитав у представників виконавчого органу влади, чому так. Відповіді не отримав. Знайшов її, коли подивився, що відбувається на рівні економічної складової. Дружківка продукувала 12 тисяч тонн побутових відходів, 39% із них – органіка. Захоронення однієї тонни на полігоні в сусідньому Краматорську обійшлося в 75 гривень. Тариф на вивіз побутових відходів населення дуже низький – із однієї людини за місяць менше, аніж коштує пакет молока. І це також питання, чому ніхто не хоче підвищувати тарифи, надаючи кращі послуги і використовуючи сучасні підходи до управління відходами.
Добре, що формується національний план поводження з відходами, за яким будуть регіональні, місцеві. Ми як громадські активісти не могли б повноцінно впливати на те, що відбувається в громаді, бо є нормативно-правові акти, економічна складова, політична воля не підвищувати тарифи, бо скоро місцеві вибори депутатів.
Коли ми відкрили другий офіс у Кіровоградській області, то почали співпрацювати з малими громадами, подібними до нашої. І ситуація в них приблизно така сама, тобто ніяка. Під час однієї зустрічі в 2024 році я запитав: «Чи знаєте ви морфологію власного сміття?». Ні. В громадах, де нема постійних бойових дій, нема аналітики на базовому рівні. З цим треба боротись, адвокатувати ситуацію в кожній громаді. Завдяки закону про поводження з відходами вона буде змінюватися на краще. Сподіваюся побачити перші результати в областях, які не на лінії фронту.
Законом про управління відходами виокремлені громади, в яких понад 500 000 населення. Він змінює інституційну структуру взаємовідносин між мешканцями та перевізниками, запроваджує адміністратора з управління відходами. Ви представляєте таку інституцію. Що вдалося змінити місту і чому це на краще?
Петро Кінаш (далі П.К.), директор Львівського комунального підприємства «Адміністратор послуги з управління побутовими відходами»: Раніше я керував управлінням поводження з відходами. У 2023 році місто визначило три основні пріоритети на 2024-й: роздільне збирання, освіта і культура в даному напрямку і впровадження нового закону про управління відходами. Щоб запустити роздільне збирання, коли новий закон про це набуде чинності, нам необхідна морфологія, інфраструктура. Треба дати людям інструменти для сортування, ті самі смітники, інакше не можна вимагати результату. Це треба робити до впровадження розширеної відповідальності виробника. Завдяки спільному баченню з нашими перевізниками за цей рік місто забезпечене контейнерами на 100% для пластику та біовідходів і на 85% для скла. У Львові повноцінно функціонує роздільне збирання.
Ми написали лист міністерству, бо хочемо змінити методологію, оскільки в затвердженій є чотири схеми і одна з них не підходить для громади. Ми на етапі затвердження в місті роздільного збирання. Це дає основу для роботи адміністратора, бо буде впорядкованість контейнерних майданчиків.
Львів продукує понад 200 000 тонн відходів на рік. Цього року завдяки перевізникам, злагодженій роботі й запуску різних проєктів вдалося відсортувати 7% (15 000 тонн) відходів: 3,5% органіки і по 1,5% пластику та скла. Захоронення на полігоні у нас значно дорожче, тож ми зекономили близько 30 000 000 гривень для громади, для мешканців.
Під час війни складно вчити людей, але ефективність буде помітна лише через навчання молодого покоління. Ми активно впроваджуємо програму у школах і садочках, інших освітніх закладах. Вже маємо 20 шкіл із повноцінним роздільним збиранням, ще 50 плануємо відкрити цього року. Кожна школа має свій контейнерний майданчик, де відходи сортують, а ефективність відстежують.
Ми зробили морфологію: у нас 44% органіки, 17% пластику та 11% скла. Тобто потенціал роздільного збирання становить понад 70%, і ми виконуємо всі норми законодавства. Це взаємна відповідальність міста і громади, базові речі, щоб пити чисту воду і дихати свіжим повітрям.
Для ефективного впровадження закону про управління відходами є 24 нормативно-правові документи, 15 із яких повністю затверджені, сім розроблені та два ще не затверджені . Щодо них працюватимемо в межах своїх компетенцій. Один із ключових і дуже важливих документів – про запровадження адміністратора. В нашому місті будують завод, є компостувальна станція, маємо п'ять перевізників. Ринок повноцінно поділений на п'ять приблизно однакових часток. Є чотири приватні компанії та одна комунальна. Адміністратор контролюватиме весь ринок, зможе оцінювати ситуацію і запровадити один тариф для всіх. Зараз тарифи в кожного перевізника різні, у кожного своя технічна база, зарплата, внутрішні документи.
Для населення буде перевагою, якщо адміністратор зможе це регулювати, здійснювати облік контейнерних майданчиків, контролювати вивіз відходів. Адміністратор запровадить однакові правила гри на ринку для всіх. Тільки якість послуг визначатиме кращих.
Ми створили адміністратора, запустили це 8 квітня. Відтоді я став повноцінним керівником. Зараз починаємо напрацювання середньозважених тарифів, обліку відходів та іншого, що даватиме перевагу на цьому етапі.
Малі громади дещо відрізняються від великих. Можливо, ви спрямовуєте громади Львівщини до того, щоб вони рухалися через інструмент регіонального плану, спроби укласти який були. Що зараз із регіональним планом Львівщини щодо управління відходами?
Ганна Башта (далі Г.Б.), заступниця директора департаменту екології та природних ресурсів Львівської військової адміністрації: Львів тут у виграші, бо продукує більше сміття і є набагато цікавішим для перевізників, ніж малі населені пункти. Це логістика й економічна вигода. У Львові будують завод, є станція компостування, місця для збирання великогабаритної техніки, планують такі й для електронних відходів. «Боднарівка» здійснює збирання і часткове переробляння небезпечних відходів, може повністю забезпечити таке збирання на заході України.
У 2019 році була спроба розробити й упровадити регіональний план управління відходами Львівської області. Тоді було інше законодавство, яке передбачало вимоги, які сьогодні дещо змінені. Закон про відходи передбачає чотири рівні планів. Проблема залишилася, але на законодавчому рівні змінюються підходи, індикатори, закладені в національному плані управління відходами, який буде прийнятий і введений в дію найближчим часом. Зараз він проходить стратегічну екологічну оцінку. Другий рівень – регіональні плани, які маємо розробити на рівні області. Третій рівень – місцеві плани для територіальних громад. І четвертий – це плани кожного підприємства, суб'єкта господарювання, зокрема регіональних полігонів.
Оскільки національний план ще не прийнятий, ми не можемо розробляти регіональний. Там усе структуроване, розписані на кожне п’ятиріччя відсотки та індикатори, які повинні забезпечити кожна область для зменшення кількості відходів. Їх мають вивозити для захоронення на полігон чи сміттєзвалища (на сьогоднішній день). Тому ми поки що не можемо починати розробляння регіонального плану. Департамент екології Львівської ОВА напрацював технічне завдання до нього. Ми сформували робочу групу, запросили всіх охочих – громадські організації, науковців, перевізників, органи влади і місцевого самоврядування. Розроблений проєкт плану ми направили робочій групі і частково обговорили. Та все ж чекаємо прийняття національного плану. Очікували цього в 2024-му, але, напевно, це трошки зміститься в часі, тому, відповідно, всі показники й вимоги також змістяться в часі.
Крім цього, ми розробили в області кластерний підхід. У кожному кластері передбачили використання регіонального полігона твердих побутових відходів і запасного полігона. Кожен полігон передбачає розширення площі використання та можливість встановлення сміттєсортувальної лінії. Якщо полігон наявний, то зробимо рекультивацію, для решти – поступове закриття в майбутньому. Кластерний підхід передбачає також логістичний підхід до регіональних полігонів, створення сміттєсортувальних або сміттєперевантажних станцій.
Ми ознайомили органи місцевого самоврядування з кластерами, погодили з ними розміщення регіональних полігонів на їхній території та зібрали пропозиції використання іншої площі для будівництва майбутніх регіональних полігонів. Мали зустріч із головними перевізниками, які працюють на території області, щоб вони подали свої пропозиції з урахуванням логістики і економічної складової транспортування відходів.
Чи бачите ви залученість виробників? Як думаєте, коли ухвалять закон про упаковку? Як він зможе змінити ситуацію з реформою управління відходами?
Петро Семко (далі П.С.), генеральний директор компанії «Укрвторма»: Як держава працює з перероблянням вторсировини? Україна має великі потужності щодо переробляння паперу, полімерів, склобою і ПЕТ-пляшок, 17 підприємств, які переробляють макулатуру. В довоєнний час була потреба в макулатурі, яка становила 1 300 000 тонн. Ми імпортували 300 000–400 000 тонн з-за кордону – спочатку з Росії, а потім із Заходу. Україна не виробляє первинної целюлози, макулатура псується, багато її потрапляє у відходи, тому імпорт є обов'язковим. Також ми імпортуємо багато полімерів: у 2023-му – 23 000 тонн. Склобою не так багато. Раніше імпортували з Білорусі 10 000 тонн, тепер імпорт склобою становить 1000–2000 тонн.
Україні варто впроваджувати роздільне збирання відходів, щоб зменшити навантаження на сміттєві полігони, а також використовувати більше вторсировини. Проте це потребує значних інвестицій у депо-контейнери, спеціальні машини та сортувальні лінії, яких поки що недостатньо в країні. Наприклад, Львів будує сортувальну станцію, але потрібно будувати ще декілька таких станцій для повного сортування.
Щодо розширеної відповідальності виробника. Законопроєкт лежить у Верховній Раді, думаю за місяць-два його ухвалять. Закон про відходи в Україні є, але треба ще ухвалити до 10 законів, зокрема про батарейки, електронний лом, мастила, шини, РВВ, щоб усе запрацювало. Лише після ухвалення закону знатимемо, чи зможемо працювати як РВВ і який буде оператор.
12 великих компаній, зокрема Carlsberg, Pepsi, Coca-Cola, створили свого оператора для роздільного збирання відходів. У пілотних проєктах у Вишгороді та інших містах (Ірпінь, Буча, Коцюбинське, Гостомель, Ворзель) встановлюють 400–500 депо-контейнерів для роздільного збирання, які фінансують ці компанії. Вони закуповують депо-контейнери, найняли обслуговувальне підприємство, яке здійснює логістику і сортує вторсировину. А ми з ними розрахувалися за вторсировину, яку самі продаємо на ринку. Це досвід зарубіжних країн, де виробники упаковок фінансують подібні ініціативи. Якщо буде ухвалений відповідний закон, що дозволить виробникам упаковок створювати свого оператора й фінансувати його, це дасть більше прибутку. Досвід показує, що державне керівництво в подібних ініціативах, наприклад через державну компанію «Укрекокомресурси», може бути менш ефективним.
І.М.: Важливо, щоб виробники об'єдналися, створили організації РВВ і в співпраці з громадами, компаніями-перевізниками фінансували збирання упаковок, які випускають на ринок. Це зменшить фінансове навантаження на громадян, котрі мусять платити за управління відходами, і дозволить легше перейти до роздільного збирання, адже будуть додаткові кошти, сфокусовані на роздільному збиранні ресурсу цінних відходів.
Відколи у Львові сталася пожежа на Грибовицькому сміттєзвалищі, маємо найвищу вартість управління відходами, яку сплачують громадяни і дотує місто: тепер 180 000 000 гривень на рік, раніше 320 000 000 гривень на рік. Це за змішані відходи, які доводиться довозити на полігони в області та за її межами. В нас уся система дорого коштує.
Саме ОСББ є дуже активними агентами з упровадження роздільного збирання відходів. Маємо в місті фантастичні практики, які істотно перевищують відсотки, озвучені щодо роздільного збирання. Чистота органіки прекрасна. Так є, коли ОСББ закриває свій контейнерний майданчик, працює зі своїми мешканцями і має можливість платити не за середньою нормою, а за те, що вони викидають. У реформі управління відходами, в роботі адміністратора важливо налагодити ретельний облік: хто утворює відходи, хто і скільки за них платить, а також систему оплати, прив'язану до кількості змішаних відходів, які генеруються.
Є принцип «плати за те, що викидаєш». Але як порахувати кількість сміття, яке ми викидаємо?
І.М.: Із відходами складніше, аніж із водою, електрикою чи теплом, на які маємо лічильники. Для відходів є норми утворення. І це докладніша інформація, аніж отримана сьогодні в морфології. Щодо фактичного вивезення відходів кожен перевізник має точну інформацію: скільки клієнтів обслуговує і яка кількість сміття утворюється. ОСББ, які закрили свої контейнерні майданчики, інколи кажуть, що зменшили оплату за вивіз відходів майже вдвічі завдяки контролю і замовленню послуги за кількістю заповнення контейнерів. За кордоном є багато цифрових технологій, «розумні» контейнери, різні системи.
П.К.: Згідно із законом є єдиний механізм плати за тверді побутові відходи – норма людина/тариф. Зараз розробка норм і закон, на підставі якого це розробляють, утратили чинність. Напрацьовують нові. Надіюся, наші законотворці врахують побажання. Якби було «хто скільки продукує, стільки й платить», то органи місцевого самоврядування підлаштували б облік під це і все було б за фактом. Зараз норма утворення в нашій громаді – 1 кілограм на людину в день, у Києві – 1,9 кілограма, в деяких областях – 3 кілограми.
І.М.: У попередньому законі сказано, що норми мають бути і для різних бізнесів, які контролювати складніше, бо треба «ходити» за всіма ФОПами, магазинами, кіосками. Тому ми часто перекладаємо ці необліковані на мешканців. Наші кейсові дослідження морфологічного складу відходів у ОСББ свідчать, що в тих закритих ОСББ, де поруч немає жодного бізнесу, було 450 грамів відходів на людину. І це влітку, коли відходів більше, бо зазвичай більше органіки. Тому при розробленні норми важливо чітко розуміти, хто є утворювачем відходів, скільки відходів у місті продукує бізнес, і працювати з бізнесом. Якщо перевести наші кейсові дослідження, то виходить, що 48% відходів у місті продукує бізнес. Важливо, щоб він платив за це.
П.К.: Щоб розібратися, потрібен один господар управління відходами. Згідно з новим законом власником відходів є місто, а має бути адміністратор. Якщо він буде монополістом, то зможе здійснювати облік бізнесу, населення та бюджету.
Звідки ми маємо взяти гроші на реформу управління відходами?
Д.Н.: Мінінфраструктури відповідає за управління побутовими відходами, тому можу висловитися про розвиток інфраструктури в цій сфері. З перших днів повномасштабного вторгнення багато об'єктів зруйновано. Це контейнери, сміттєвози, об'єкти управління відходами, полігони, сортувальні заводи, контейнерні майданчики. Оновлений звіт про оцінювання збитків та потреб у відновленні, зокрема управління побутовими відходами, є частиною комплексної оцінки наслідків війни. Актуальним залишається питання гуманітарної фінансової підтримки відновлення громад і розбудови сфери. Міністерство співпрацює з міжнародними фінансовими організаціями в цьому напрямку. Нещодавно 19 громад чотирьох областей здобули підтримку від ЄС і уряду Японії у вигляді устаткування для управління побутовими відходами після руйнувань. Це важливий крок у напрямку економічної стійкості країни, і ми продовжуватимемо співпрацю в цьому напрямку.
Г.Б.: Закон передбачає збільшення ставки екологічного податку, але механізм його розподілу ще не повністю визначений. Гранти також є важливим джерелом фінансування, особливо через повномасштабну війну, коли державний чи обласний бюджет не може впоратися самостійно. Відповідальність виробників з 2030 року також передбачатиме накопичення коштів для сортування і вторинного використання відходів. Маємо європейську практику та досвід, які можна використовувати для розвитку цих механізмів.
С.П.: Громади можуть накопичувати кошти для малих просвітницьких ініціатив. Наприклад, у Хмельницькому «Гуфі-центр» був побудований коштом місцевого бюджету, який був адаптований до цієї потреби. Важливо, щоб мешканці долучилися до роботи з побутовими відходами, оскільки інфраструктура може бути найкращою в світі, але без змін у свідомості це не дасть бажаних результатів.
П.К.: Освіта і культура – основний пріоритет. Ми розробили для садочків безкоштовну 3D-гру із артбуком, тепер втілюємо їх у пробній версії. Позбиравши контейнери, створили безкоштовно навчальний центр. Він не глобальних масштабів, але в 2023 році там навчалися понад 2000 дітей молодших класів фізично розсортовувати відходи. Можна починати з малим фінансуванням, головне бажання.
П.С.: Пані Євгенія сказала, що ми збільшимо обсяги захоронення у 200 разів. Тож тарифи теж повинні збільшитися. Однак це ляже на місто, міську владу, комунальні підприємства, яким треба буде більше працювати і вкладати більше своїх коштів. Щодо розширеної відповідальності, то ми всі чекаємо на закон. Якщо буде закон, будуть гроші, великий бізнес зможе купувати депо-контейнери, а ми зможемо зайнятися роздільним збиранням.
І.М.: Я би хотіла, щоб ми виховували свідомих громадян. Щоб кожен розумів, що управління відходами коштує грошей, що кожен повинен платити за цю послугу. Витрати на управління відходами зараз першочергово повинні покривати мешканці і мати стимул оплачувати це. Але дуже хочеться, щоби, реформуючи цю систему, ми не забували про тих, які всі ці роки забезпечували повернення ресурсу цінних матеріалів на переробляння. Це неформальні збирачі відходів – переважно бідні люди в Україні, які зі смітників, змішаних відходів вибирають вторсировину, несуть її в пункти приймання і так заробляють собі на життя. Важливо, щоби при проведенні реформи на рівні громад цих людей підтримали, формалізували їх і залучили до системи управління відходами.
Текст: Марічка Ільїна
Партнерська публікація
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.