Із ІТ в бойові медики, із волонтерки в благодійниці
До 2022 року в Антона Сторчака, інженера з продуктивності розробки в EPAM, не було бойового досвіду, він не рятував людей від смертельних поранень, але на початку повномасштабної війни кар’єру айтівця довелося відкласти і стати на захист держави. Дуже допомогла йому в цьому попередня підготовка.
«Для мене, як, мабуть, для кожного свідомого українця, війна почалася ще в 2014 році. Після незрозумілих виступів ватажків так званих днр та лнр, анексії Криму стало зрозуміло, що треба готуватися до найгіршого – повномасштабного нападу росії. Я пройшов курс тактичної медицини, отримав відповідний сертифікат, а відпрацювання мав у одному з навчальних центрів Десни, де були мобілізовані хлопці. Відтоді все й закрутилося», – починає розповідь Антон Сторчак.
У 2022 році, коли почалося повномасштабне вторгнення, Антон сам пішов у військкомат. Дві спроби були невдалі – не взяли, третя виявилася успішною. Вільною була посада бойового медика. Не маючи медичної освіти, лише курси, чоловік став бойовим медиком роти. Спочатку служив у лавах 112-ї бригади ТрО ЗСУ, згодом 241-ї оБрТрО. З травня 2022-го став взводним медиком і поїхав на фронт. Брав активну участь під час оборони Сєвєродонецька, Бахмута, Лисичанська, в боях у Серебрянському лісі на Луганщині.
Бойовий медик розповідає, що тоді не знав про існування тактичного наплічника, тому все необхідне клав самотужки з того, що було. Доводилося долати кілометри з чималими рюкзаками з медикаментами, засобами захисту, додатковими турнікетами, бандажами, перев’язувальними матеріалами, трубками, оклюзійними пов’язками і ношами для евакуацій. Часто це забирало багато сил, оскільки наплічник не був зручним.
«Тоді наплічників як таких не було, радше звичайні військові рюкзаки. Такі, як у стрільців, тільки ще напхано всього різного, зокрема ліки від болю в горлі, голови, від діареї тощо», – веде далі співрозмовник.
Перший укомплектований тактичний наплічник Антон Сторчак отримав уже після виходу із Сєвєродонецька в липні 2022 року. У великому рюкзаку помістився мішок для вентиляції легень, шийні комірці, оклюзійні пов’язки, інші медичні речі, які рятують життя на фронті. Подібні наплічники сьогодні EPAM та Leleka Foundation/БФ Лелека-Україна передають на фронт.
Медициною для передової з 2014 року займалася тоді ще волонтерка, а тепер очільниця Фонду Leleka Foundation/БФ Лелека-Україна Ірина Гук. І якщо, з її слів, типовою посилкою для медиків в перші місяці війни були коробки з перекисом, зеленкою і бинтами 1989 року випуску, то тепер це найсучасніші засоби тактичної медицини - такі ж, як використовуються в арміях країн НАТО.
Більше наплічників – більше врятованих життів
Загалом від початку повномасштабної війни від Фонду Leleka Foundation/БФ Лелека-Україна на фронт, окрім іншого витратного медичного матеріалу, бойовим медикам надіслали майже 8000 укомплектованих тактичних наплічників. Лише за лютий 2024 року таких рюкзаків передали 292 (майже такою самою є щомісячна кількість, принаймні за останні пів року). Звісно, реальна потреба в них, як каже Ірина Гук, набагато більша.
«Ноші стираються, наплічники горять, січуться осколками чи губляться після евакуацій, тому доки триває війна, доти існуватиме потреба в тактичній медицині. Всі ми маємо розуміти, що вміст наплічника – це витратні матеріали, тому їх необхідно постійно поповнювати», – каже директорка Фонду.
А щоби таких наплічників було ще більше, в межах партнерства EPAM Україна та БФ Лелека-Україна в 2024 році був ініційований проєкт «Наплічники життя», де найбільша ІТ-компанія країни виділяє 300 тисяч доларів на придбання 300 медичних наплічників. Їх підтримка дозволить фонду надсилати на передову 25 тактичних медичних рюкзаків на місяць.
Також у межах співпраці передбачена просвітницька кампанія про важливість вчасно наданої допомоги, базове наповнення наплічників та найкращі практики домедичного порятунку. Це допоможе залучити більше коштів для фандрейзингу та збільшити кількість закупівель для тактичної медицини.
Від базового «такмеду» до «еваку»
Наплічники бойового медика значно відрізняються – залежно від рівня знань самої людини, від її посади і функцій, взагалі від підрозділу і задач, які він виконує. Враховуючи найтиповіші запити, ми в фонді пропонуємо три основні типи рюкзака: об'ємом 17 літрів, 24 літри і 30+ літрів. До кожного йде базова начинка найнеобхідніших засобів: турнікети, бандажі, гемостатичні бинти, оклюзійні наліпки, голки, трубки, шини тощо.
Перші два варіанти, прості й компактні, переважно беруть взводні медики, а також розвідка і штурмовики. А от третій, найбільший, скоріше підходить старшим бойовим медикам, евакуаторам. Це люди вже з більшими навичками, знаннями, їм доступно до виконання більше маніпуляцій з пораненим. Тому й до базової комплектації їх рюкзака ми пропонуємо їм достатньо складну лінійку девайсів: набори внутрішньокісткового доступу, вузлові турнікети, аспіратори, мішки амбу тощо.
Частину комплектації закуповують у США та Європі, частину – в Україні. Зокрема, у вітчизняних виробників купують самі наплічники, ноші, стропи, ампульниці, турнікети, перев'язку, декомпресійні голки тощо.
«Наша позиція від самого початку незмінна: ми не експерементуємо на поранених людях, а закуповуємо лише оригінальні матеріали високої якості у перевірених постачальників. Десятирічний досвід дозволяє нам мати найвигідніші гуртові ціни в різних країнах і будувати логістику індивідуально під свої закупівлі. Це максимально економить кошти наших донорів і просто небайдужих людей», – резюмує Ірина Гук.
Із її словами погоджується бойовий медик Антон Сторчак. Каже, наплічники витримують тривале транспортування, не рвуться, а ліки, витратні матеріали і турнікети відповідають світовим стандартам.
Бойовик медик стверджує, що якби не «наплічники життя», які були з ним на фронті, багатьох воїнів урятувати не вдалося б.
«Були різні випадки, в яких доводилося надавати допомогу пораненим. Наприклад, коли ми виїжджали після ураження артилерією, на множинні осколкові поранення. Їдучи на позицію, я вже прокручував у голові, що є в медичному наплічнику і кому доведеться застосувати те чи інше. У моїй практиці було таке, коли я одночасно надавав допомогу відразу чотирьом пораненим, – розповідає він. – В ідеалі під час війни індивідуальну аптечку повинен мати кожен цивільний українець і рядовий військовий, як і знати ази надання домедичної допомоги, зокрема те, як накласти турнікет, затиснути чи тампонувати рану, правильно використати медичний бандаж. Це справді рятує життя або принаймні зменшує вірогідність критичних травм. Тоді бойовий медик уже не витрачатиме час на легких поранених, а візьметься за важчих, чим і врятує життя».
На скількох людей вистачає вмісту одного «наплічника життя», залежить від серйозності поранення: «У наплічнику є все базове наповнення, воно чимале і його вистачає надовго. Але коли «прилітає» на позицію і поранення отримують відразу до трьох десятків людей, вміст цього наплічника може закінчитися за день», – каже співрозмовник.
Ірина додає: «в наших наплічниках є всі базові засоби. Звісно, ушкодження в кожній ситуації різні, але загалом можна казати, що вмісту вистачить на допомогу десяти пораненим».
Украй потрібними в «наплічнику життя», зі слів Антона, є не лише турнікети, засоби для зупинення кровотечі, фармацевтика (протигарячкові засоби, ліки від болю голови, діареї, нежитю), а й термоковдри, особливо коли в пораненого велика крововтрата, що призводить до гіпотермії, а також ноші-волокуші для евакуації. Це високоякісні тактичні ноші, якими можна швидко тягти пораненого силами однієї людини по будь-якому рельєфу.
Саме наповнення наплічника залежить від запитів бойових медиків, його вартість може коливатися від 700 до 3000 доларів і навіть більше.
«Укомплектовують усі наплічники вручну. Вміст розрахований на потреби того, кому віддаємо рюкзак. Звісно, на війні рятують не так наплічники, як люди, які ними користуються, тому завжди стараємося прислухатися до кожної людини, яка розповідає про свої навички чи бойовий досвід», – уточнює співрозмовниця від благодійної ініціативи.
Усе діє, як наголошує Ірина Гук, в порядку живої черги. Після перевірки запиту пріоритетним в ухваленні рішень є місцеперебування бойового медика і його підрозділу. Ті, що просуваються найгарячішими точками, перебувають на «нулі», отримують наплічники одні з перших.
«Це круто, що їх збирають і надсилають відповідно до наших індивідуальних запитів. Я як бойовий медик, який не раз був на передовій, добре знаю, що зайвого собі у наплічник нічого не покладу. Попрошу лише те, з чим умію працювати, що точно збереже здоров’я і життя моїх хлопців», – наголошує Антон Сторчак.
А керівниця фонду доповнює: щоб хоч якось покращити настрій тим, що зараз воюють, захищають нашу країну від загарбників, ті, що укомплектовують наплічники, у кожен намагаються покласти пачку кави, шоколадку, дитячі малюнки, листівки, набори сухофруктів, банку консервованих персиків, навіть желейні цукерки. Ірина Гук переконана, що такі дрібнички здатні не лише потішити, а й нагадати хлопцям і дівчатам, що вони не самі, що ми їх усіх чекаємо вдома.
Підтримати бойових медиків і допомогти укомплектувати «наплічник життя» може кожен охочий!
Реквізити для допомоги:
Банка фонду: https://bit.ly/leleka_mono
Для клієнтів Приватбанку: https://bit.ly/leleka_pryvat
Пейпел: [email protected]
Повні реквізити (для інших банків):
Найменування отримувача: БФ ЛЕЛЕКА-Україна
Код отримувача: 44945199
IBAN: UA643052990000026007026227517
Назва банку: АТ КБ «ПРИВАТБАНК»
Призначення: безповоротна благодійна допомога
«Наплічники життя»: https://epa.ms/Backpack-TM
Партнерська публікація
