Успішна медреформа – це довше життя. Як зробити охорону здоров’я ефективною
Ліз, розкажіть трішки про себе. За освітою ви є психологом, закінчили магістратуру у сфері бізнесу, здобули ступінь PhD з менеджменту. Як ці три напрямки допомагають вам звершувати своє покликання?
Я зростала в дуже бідній українській родині. Мої батьки приїхали до Австралії як біженці з німецького табору 1949 року. Батько завжди казав, що треба багато і сумлінно вчитися. Він вірив, що освіта – шлях втечі від бідності. Моя мама завжди казала мені, що треба знайти хорошого чоловіка, який зможе потурбуватися про мене. Я ж прислухалася до порад свого тата і багато вчилася. Окрім навчання, вважала своїм обов’язком допомагати іншим.
Коли була молодшою, ставала свідком випадків дискримінації, осудження і порушення рівності прав. Це все спонукало мене здобути освіту психолога. Поза тим, моїм давнім хобі було вивчати камінці, тому я також займалася геологією. А пізніше зацікавилася менеджментом. Ще в молоді роки я збагнула, що секрет хорошого управління – побудувати хороші стосунки із усіма співробітниками.
Читайте також: Як зробити, щоб людям не треба було ходити до лікарів
В Австралії звертають велику увагу на систему управління. Але я зрозуміла, що на результат роботи стосунки впливають більше, ніж сама система. Тож я дозволила своїм підлеглим виконувати роботу, не обмежуючи їх стандартами системи. Водночас треба пам’ятати, що розвиваючи систему, ти підвищуєш і свій результат. З досвідом прийшло розуміння, що результатів я досягала завдяки тому, що керувала менеджерами. Надихаючи їх, я удосконалювалася також. Після цього я вирішила здобути освіту у сфері менеджменту і отримала ступінь PhD.
Чому повертаєтеся до України? Що вас приваблює в українцях?
12 років тому я повернулася в Україну шукати свою родину. Минуло три роки, поки я, повертаючись сюди щоразу, їх знайшла. Це і є головна причина, чому я приїхала в Україну і чому приїжджаю до УКУ. Коли у свої 40 років вийшла з літака і ступила на українську землю, відчула, що нарешті я вдома.
Зараз живу у Великобританії – працюю в Лондоні у міжнародній компанії з розробки глобальної стратегії розвитку системи охорони здоров’я. Також займаюся фандрайзингом для УКУ в Лондоні.
Свого часу мене особливо надихнули слова владики Бориса Ґудзяка. Він сказав, що ми намагаємося розвивати університет, у якому зростатимуть студенти з великим розумом і з великим серцем. Щоб Україна рухалася вперед, також потрібні працівники як з великим розумом, так і з великим серцем.
Ви запитаєте, чому треба студентів з великим серцем? Тому що великим серцем відчуєш напрямок свого життя краще, ніж намагатимешся збагнути розумом. Що більше ти відкриєш своє серце, то краще почнеш розуміти світ і більше поважати гідність ближнього. Люди з великим серцем сфокусовані на благодійності, а не тільки на власних бажаннях. Щороку я повертаюся в Україну, щоб допомогти УКУ виховувати таких студентів.
Читайте також: Амбасадори Твого міста. Творець молекул для ліків
Ви працюєте у сфері охорони здоров’я. Що Україна може зробити, аби покращити систему охорони здоров’я?
Україна повинна більше акцентувати увагу на стосунках довіри як між самими фахівцями охорони здоров’я, так і між фахівцями та пацієнтами. Така довіра покращить роботу системи, пришвидшить роботу лікарів, адже у відвертому і щирому діалозі між лікарем і пацієнтом можна буде швидше і краще зрозуміти симптоми хвороби та встановити діагноз. Відтак, пацієнти зможуть отримати кращу медичну допомогу. Розбудова довіри між людьми – це ключ до системи охорони здоров’я в Україні.
В Україні зараз активно впроваджується медична реформа. Помітний опір зі сторони старшого покоління медиків і схвальне ставлення зі сторони молодших фахівців. Серед громадськості також неоднозначне ставлення, оскільки через корумпованість довіра до медичної системи підірвана. Які реформи треба втілювати в першу чергу, аби відновити цю довіру?
Я дуже підтримую реформу охорони здоров’я, яку впроваджує МОЗ України. Вони намагаються зробити те, що вже працює у більшості систем охорони здоров’я по всьому світу. В Україні люди живуть на 10 років менше, ніж в європейських країнах. Так, чоловіки в Україні доживають до 65 років, жінки – до 74, а в Європі – відповідно до 74 і 81. Показники дитячої смертності удвічі вищі: в Україні – 7,77 на тисячу новонароджених, в Європі – 3,7. Це дуже сумно. Перше, що має зробити МОЗ – це працювати над зміною такої негативної статистики.
Я розумію, чому старшому поколінню медиків не подобається медична реформа. Їм дуже складно змінювати своє уявлення про радянську медицину і підлаштовуватися під нову систему, але причина, чому це варто робити дуже важлива – заради того, щоб люди жили довше.
Читайте також: Народити за кордоном: піца в палаті, тато в декреті
Старе покоління медиків навчалося в Радянському союзі і не мало доступу до англомовної світової професійної літератури та наукових джерел сучасної медицини. Ще 20 років тому їхні ідеї були актуальними, але людство рухається вперед, і зараз є вже нові відкриття і нові методики.
Сьогодні молоде покоління медиків вивчає англійську мову, використовує інтернет і має доступ до інформації про медичні практики, базовані на наукових дослідженнях, які були проведені в багатьох країнах. Ось чому вони є відкритими до нового. Натомість старше покоління, на жаль, у своєму ставленні до реформи застрягло в освітній системі, яка була ще 20 років тому. Однак сьогодні вона не працює.
Читайте також: Нові правила для лікарів та пацієнтів: що варто знати
Як відновити довіру між пацієнтами та лікарями?
Довіра між пацієнтом і лікарем дуже важлива під час самого лікування. Не маючи довіри, пацієнт не прислухається до порад лікаря, ставить під сумнів його рекомендації і ще після прийому повторно радиться з сусідом, братом, бабусею, чи правильний діагноз йому встановили і чи ефективним є лікування.
Без довіри пацієнти закриті, не пояснюють усі свої симптоми хвороби, а лікар відповідно не може встановити точний діагноз.
Читайте також: Зміниться багато. Як реформують медицину за межами Львова
Щоб зростала довіра, у першу чергу треба встановити відкритий діалог між пацієнтом і лікарем. Довіра між пацієнтом і лікарем сприятиме просуванню медичної реформи.
Відкритим має бути і пацієнт, і лікар. Лікарю треба бути уважним до пацієнта, відчути його емоційний стан і бути готовим першим почати розмову про здоров’я пацієнта: що хвилює, яким було лікування, що вже випробували і які можливі варіанти лікування. Також лікарю треба бути готовим відповісти на питання пацієнта, виділити час, щоб вислухати його. Якщо лікар не ставить правильних запитань і не відповідає на питання, це спонукає пацієнта шукати відповідь далі.
Зі свого боку пацієнтам я радила б також ставати більш обізнаними щодо сфери охорони здоров’я, вивчати англійську мову і цікавитися англомовною літературою про здоров’я, яку можна знайти і в інтернеті. Маючи певні знання, пацієнти знатимуть, які питання можна поставити лікарю.
Впродовж 30 років ви працювали у сфері охорони здоров’я, у тому числі генеральним директором лікарень та служб охорони здоров’я у різних країнах. З власного досвіду скажіть, яку систему охорони здоров’я можна назвати найбільш ефективною?
Дуже складно шукати для української системи хороші зразки у світовій мережі. Система охорони здоров’я будь-якої країни розвивається на основі її культури, рівня її технологій та клінічних практик. У системі охорони здоров’я більшості країн клінічні практики базовані на науково доведеній медицині. У світі є країни з хорошим рівнем медицини, але цей рівень зумовлений певними специфічними факторами. У найбільш розвинених країнах на належному рівні є як приватна медицина, так і державна медицина.
Усі їхні клінічні практики відповідають міжнародним протоколам доказової медицини. Також в ефективній медичній системі пацієнта завжди ставлять на перше місце, цікавлячись його потребами і побажаннями.
Читайте також: Сон, обійми і кава. Що насправді впливає на імунітет
Отже, є три важливі фактори, визначальні для системи охорони здоров’я у країнах з найвищим рівнем медицини: рівень послуг в мережі приватної та державної медицини, доказова медицина і принцип ставити пацієнта на перше місце.
В Україні часто користуються порадою кількох лікарів, щоб підтвердити діагноз. До прикладу, знаю випадок, коли троє лікарів сказали пацієнту робити операцію, лише четвертий – порадив замісне гормональне лікування. Жінка дослухалася останнього і вилікувалася без оперативного втручання. А якби вона послухалася трьох попередніх лікарів, їй би видалили один з органів? Такі випадки породжують недовіру до лікарів і спонукають консультуватися в кількох фахівців.
Перш за все я вітаю цю жінку, яка знайшла в собі відвагу повірити четвертому лікарю, який був єдиним проти трьох. Це насправді було дуже складно зробити. Такі випадки ще більше підтверджують те, що і пацієнти повинні бути частково обізнані в системі охорони здоров’я. Насамперед пам’ятайте: що більше запитань ви ставите лікарю стосовно вашого здоров’я, тим краще для вас. Якщо лікар не відповідає на запитання, тоді треба йти до іншого.
Читайте також: (Не)обов'язкова безпека. Навіщо відвідувачів лікарень змушують купувати бахіли
Ви маєте шукати відповіді, поки не знайдете найкращої поради. Але є одна проблема, як у моєї тітки з Нового Роздолу – у неї немає стільки коштів, щоби щоразу продовжувати шукати відповіді. Але не варто забувати і про самоосвіту. Це стосується не всіх проблем зі здоров’ям, але деякі відповіді можна знайти і на спеціалізованих сайтах в інтернеті. Якщо ви не знайдете відповіді, то принаймні знайдете запитання, які зможете поставити своєму лікарю.
Що більше пацієнт буде поінформованим, тим більше він буде залучений до процесу лікування і зможе впливати на нього.
Доволі часто між фахівцями охорони здоров’я також виникають розбіжності, зокрема і в погляді на медичну реформу. Як можна вирішити такі конфлікти? Як відновити довіру між фахівцями?
Щоб мати хороші стосунки зі співпрацівниками, треба розвивати своє вміння слухати. Я поставила б три запитання людині, з якою працюю: «Якими є сильні сторони нашої співпраці?», «Що працює?», «Що є неефективним у нашій співпраці і втомлює нас обидвох?». Обговоріть, що саме злить вас у співпраці. Останнє важливе питання – як ми можемо покращити наші робочі стосунки?
Ми потребуємо такого діалогу. Але перш ніж проводити такий діалог, ви маєте навчитися слухати. Часто люди перестають слухати, коли їм говорять те, що не подобається.
Конфлікти між фахівцями найчастіше виникають через різні погляди на те, як лікувати пацієнта і що буде для нього краще. Інколи лікар може не погоджуватися з тим, як інші фахівці лікують пацієнта. Буває й так, що пацієнти звинувачують лікарів у тому, що вони погано працюють, а лікарі звинувачують пацієнтів у тому, що вони не дотримуються їхніх рекомендацій.
Читайте також: Руйнівники міфів. Уляна Супрун про манту, перекис водню та ВСД
Якщо ставити інтереси пацієнта на перше місце, це допоможе лікарю уникнути непорозумінь з ним і досягнути кращих результатів лікування.
Наведу приклад. Коли я була в Австралії, до мене прийшло двоє лікарів, які між собою конфліктували через пацієнта. Один з лікарів був переконаний, що призначив правильне лікування, а інший стверджував, що призначив би краще, бо стан пацієнта не покращився. Тому я вирішила вислухати їх обох і запитала: що буде найкраще для пацієнта? І чи покращиться стан пацієнта, якщо продовжити таке лікування? І обоє сказали: «Так». Тоді я запитала: «Тоді для чого навантажувати пацієнта зайвим стресом, змінюючи лікаря?».
Це допомогло мені вирішити проблему. Під час конфліктів між фахівцями помітила, що те, що є рішенням для пацієнта, не завжди є рішенням для лікаря.
Як ви оцінюєте процес медичної реформи в Україні?
Думаю, найкращим показником реформи стане те, що люди почнуть жити довше. Ми вже не будемо фіксувати той факт, що українці помирають на 10 років раніше, ніж їхні однолітки з тими ж хворобами в інших країнах Європи. Щоб цього досягнути, ми повинні робити великий акцент на промоції громадського здоров’я, а саме – профілактиці хвороб та лікуванні їх на ранній стадії. До прикладу, як долають рак грудей в Австралії. Там через вчасну діагностику і профілактику вдається продовжити життя на 5 років для 88% жінок, в США – для 88,9%, у Великобританії – 81,8% жінок.
Коли я дивлюся на статистику в Україні, рак грудей є найбільш поширеною причиною смертності. Найбільша різниця у підходах до лікування цієї хвороби в Україні та Австралії полягає у регулярній діагностиці та профілактиці цієї хвороби ще на ранній стадії. В Україні треба дбати не про лікування хвороб, а в першу чергу про запобігання.
Ірина Наумець
Фото: УКУ
Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.
Читайте також: Нові правила для лікарів та пацієнтів: що варто знатиІнтерв'ю Твого міста
- Чи спрацює Саміт миру щодо України. Інтерв'ю з послом Швейцарії
- «Ветерани думають, що витягнуть себе, як барон Мюнхгаузен». Інтерв’ю із сексологинею
- Кожна 5-6 пара в Україні безплідна. Інтерв’ю з директоркою перинатального центру
- Які об'єкти на Львівщині пошкодили ракети. Розмова з головною архітекторкою області
- Що зміниться для пацієнтів. Інтервʼю про медицину Львівщини
- Андрій Садовий: «Зростання економіки – це кількість будівельних кранів у місті!»
- Що на Львівщині з ППО, мобілізацією та економікою. Інтерв'ю з Максимом Козицьким
- «Кожен має бачити з вікна хоч би три дерева». Розмова з очільницею управління екології
- «Запровадити е-квиток у Львові з першого грудня – цілком реально»
- «Мені не соромно за формат забудови у Львові», – головний архітектор
- Про нові маршрути, е-квиток і брак водіїв. Інтерв’ю з керівником управління транспорту Львова
- Що у Львові з транспортом. Інтервʼю з директором департаменту мобільності
- Хто і як набирає працівників Львівської міськради. Інтерв'ю з керівницею управління персоналом
- Чим займається ЮНЕСКО в Україні. Розмова з головою українського бюро
- «Ніколи нічого тимчасового». Французький архітектор про Львів та відбудову
- Святослав Літинський: Ця війна на роки, а ми витрачаємо мільйони на ремонти
- «Ви не відбудуєте країну лише завдяки грантам». Інтерв’ю з Меліндою Сіммонс
- Що чекає на Львів. Інтерв’ю з Андрієм Садовим
- Давньоукраїнська минувшина Львова абсолютно відрізняється від тої, яку нам подають. Інтерв’ю
- Нам допомагали волонтери, військові. Як Центр зору доставляв оптику у час війни
- Хліб може подорожчати на 50%, а от картоплі маємо вдосталь, – експерт аграрного ринку
- «Українці не люблять ходити в українські ресторани». Дмитро Борисов про нові заклади у Львові і плани на Європу
- «Усі держави закріплювали незалежність у війні», – Ігор Юхновський
- «Треба просто бути принциповим українцем», – Ігор Калинець про життя і війну
- «Хто не зможе вчитись, забере документи». Інтерв’ю з ректором Львівського медуніверситету
- «Це пропаганда, щоб пересварити людей». Інтерв'ю з Андрієм Садовим про мову, війну, Фрідмана
- «Мені соромно читати 10-ту статтю Конституції, де є потурання російській мові», – Ярослав Кендзьор
- «Хворі прибували безперервно». Інтерв’ю з лікаркою, яка пережила три епідемії та пандемію
- «Курорт заповнений на 40%». Інтерв’ю з міським головою Трускавця
- Скільки триватиме фаза виснаження та чи планувати відпустку? Пояснює психолог
- Важливо повернути дітей за парти. Лілія Гриневич про освіту та безпеку учнів під час війни
- «Це помста. Вони бачили, як добре ми живемо». Депутатка про Маріуполь
- Російська армія залишилась такою, як була. Історик про Львів, біженців та крах світового порядку
- Люди мають обирати. Юліан Чаплінський про забудову Львова після війни
- «Росія хоче спровокувати українські сили», – пресаташе Посольства США в Україні
- «Нас просто помножили на нуль». Інтерв'ю з ректоркою Університету банківської справи у Львові
- «Мене вразила історія кохання дідуся Шептицького». Наталя Гурницька про свій роман і таємниці
- «Я був шокований і зрозумів, що хочу зняти кіно». Олег Сенцов про свого «Носорога»
- Чому ростуть ціни та що буде з гривнею. Інтерв’ю з економістом
- Ворог не нападе, якщо буде спротив. Андрій Садовий та Максим Козицький про ймовірну загрозу
- «Не плутайте нас з партизанами». Розмова з керівником тероборони Львівщини
- «Усе не переробимо». Що відомо про сміттєвий завод, який почали будувати у Львові
- Чудо стається не просто так. Що варто знати про Миколая Чарнецького
- «Ми повністю переходимо під НАТівські стандарти». Священник про капеланство
- Військової справи вчитимуть усіх. В Україні починає діяти новий закон
- «Христос не може бути модерним». Іконописець про сучасне та сакральне мистецтво
- Вакцинація від Covid-19 в Україні є цілком законною. Розмова із юристкою
- «Я не збираюсь припиняти рятувати світ». Історія бійця Юрка Досяка
- Небажання вакцинуватися – це бунт проти держави в образі батька. Розмова з психологом
- Хочу, щоб моя музика зцілювала. Розмова з Соломією Чубай
- Дані шукали в архівах СБУ. У Львові презентували книжку про вірменів в історії Львова
- Дівчина з сусіднього подвір'я. Наталка Малетич – про невідоме життя Лесі Українки
- Дітей виховує не школа, – отець Сергій Тихон Кульбака
- Накопичуй сам. Розмова з міністеркою соцполітики
- «Він теж буває різний». Дослідник розповідає про іслам, якого ми не знаємо
- Чи актуально зараз будувати дерев'яні церкви. Розмова з архітектором
- Жадно жити своє життя. Ірена Карпа про те, як закохуватися і знову виходити заміж
- Чим вакцинуватимуть львів'ян. Епідеміологиня про вакцину від Covid-19 з Індії
- Такий тендер важко «зламати». Завод «Богдан» про автобуси для Львова
- Спочатку – комфорт, потім – історія. Вахтанг Кіпіані про історичні попит і пропозицію
- Чому в Україні локдаун ввели після свят. Ірина Микичак про Covid-19 і медреформу
- Львів – це не лише кава і шоколад. Ірина Сенюта про місію Почесної Амбасадорки
- Чому аудит – про розвиток клієнта та його прибуток, а не про витрати чи покарання
- Як створювати яскраві туристичні проєкти за ґранти. Досвід Тустані
- Квартирне питання на вересень. Як в часи карантину змінилися ціни на оренду житла
- «Людям можна говорити правду». Уляна Супрун про коронавірус, карантин та «золоту середину»
- «Коронавірус закрив нас у капсулах. І це, без сумніву, вплине на ресторанну культуру». Марк Зархін про бізнес і кухню
- Що буде з цінами на продукти. Розмова з власником «Шувару»
- Священник не допомагає, допомагає Господь, – отець, який править для хворих та медиків інфекційної лікарні у Львові
- Львів і криза. Де можна буде знайти роботу після карантину
- Музеї, бібліотеки чи все-таки ринки та перукарні. Бізнес-омбудсмен про вихід з карантину у Львові
- «Щоб люди знали, як вони звучали колись». Дослідниця народної музики про гаївки на Галичині та в Україні
- Першими полетять лоукости. Директорка Львівського аеропорту про кризу і найближчі перспективи
- Що буде з плащаницею та як правильно освятити паску вдома. Роз’яснення
- Іноді мої учні печуть солодощі, а не вчать математику – львівська вчителька про дистанційне навчання
- «Я розумію свою місію». Лікар зі Львова розповів, навіщо поїхав в Італію
- Як на Львівщині масово тестують на коронавірус. Степан Веселовський про тиждень перший
- Юрій Назарук: Ми прийняли рішення припинити думати так, як завжди
- Ми маємо шанс уникнути епідемії. Науковиця про дію коронавірусу та його мутації
- Сидіть вдома – це не грип. Медик лікарні у США про роботу під час пандемії коронавірусу
- Молитва долає всі віддалі. Владика Володимир Груца про освячення пасок і сповідь онлайн
- Як зміниться Львівська лікарня швидкої допомоги. Олег Самчук про ребрендинг та all inclusive
- Запитайте у партнера про здоров'я родичів та водіть дитину в садок. Поради лікаря про імунітет
- «Такого в житті ми більше не побачимо», – екіпаж про повернення українців із Китаю
- У Львові погане повітря не через затори, – Олександра Сладкова
- «Це як годинник, що сильно відстає». Чи доцільно в Україні змінити дату святкування Різдва?
- У Раді їх жартома називають «зелений ксерокс». Олег Синютка про владу, Порошенка та Львівщину
- Хвороба-детектив. Як діагностувати ревматизм та навчитись з ним жити
- Куди веде Україну Зеленський та чого від нього очікує Європа
- Портрет Шептицького на смітнику. Як священник у Львові рятує пам’ятки
- Двері нашої Церкви відчинені, – владика Димитрій про Томос та Московський Патріархат
- Транспорт, кредити та сміття. Валерій Веремчук назвав основні виклики Львова
- Податок для культури. Юлія Хомчин про стратегії розвитку львівської культури
- Не намагайтеся уникати помилок. Ігор Стояновський про життєвий вибір та реформу медицини
- Андрій Садовий: Львів отримає той, хто матиме потенцію керувати
- Ходіть в музеї – там не страшно. Як музеям стати дружніми до дітей
- Богдан Коломійчук: Львів – не лише місто пива та кави, а й кримінальної культури
- Один власник – одна аптека. Чому десятки українських аптек можуть невдозі закритись
- План по відлову «зайців». Як насправді працюють львівські контролери
- Поява !Fest – це наслідок того, що робило середовище «Дзиґи»