![](/media/gallery/full/d/s/dsc_3747.jpg)
(Не)пересічні львів’яни. Майстер гравюри
Народившись у невеличкому містечку на Хмельниччині, Олександр швидко зрозумів, що математика йому не цікава, і подався у мистецтво. Спочатку навчався у Косівському Державному коледжі декоративно-ужиткового мистецтва ім. І. Касіяна на розписі, а потім у Львівській академії мистецтв на монументалістиці.
Олександрові завжди хотілося займатися графікою. Вирішив обрати для себе гравюру. А рік тому зацікавився технікою вибійки. Усього навчився робити сам: придбав кілька спеціальних станків, прес, почитав книжок і тепер разом із дружиною Одаркою створили власну майстерню вибійки. Крім того, Олександр працює художником у Національному музеї імені А. Шептицького.
![](https://tvoemisto.tv/media/gallery/full/d/s/dsc_3688.jpg?timestamp=1431942651)
![](https://tvoemisto.tv/media/gallery/full/d/s/dsc_3712.jpg?timestamp=1431942694)
Для створення гравюри потрібен шматок деревини, на якому майстер малює зображення. Потім вирізає контури малюнка. За допомогою спеціального валика на поверхню дерева наносить фарбу, а зверху накладає папір чи тканину. Все це стелить під прес і малюнок із дерева перебивається на поверхню.
![](https://tvoemisto.tv/media/gallery/full/d/s/dsc_3706.jpg?timestamp=1431942739)
«Гравюра на дереві – найстаріша техніка і найперше, з чого починалася гравюра взагалі. Фактично, до цього часу спосіб її створення не змінився. Тисячу років тому все виглядало точно так само: той самий шматок дерева, на якому вирізаний малюнок, той же різець, майстер, фарба, папір чи тканини», – розповідає Олександр.
![](https://tvoemisto.tv/media/gallery/full/d/s/dsc_3724.jpg?timestamp=1431942774)
Колись в Україні техніка гравюри була заборонена. На її створення була монополія церкви. Майстри, які таємно виготовляли гравюри, через це не підписували своїх робіт.
![](https://tvoemisto.tv/media/gallery/full/d/s/dsc_3702.jpg?timestamp=1431942804)
«Це найпростіше та найщиріше мистецтво. Коли будували церкву, громада не завжди мала гроші на іконостас, тому робили паперовий – гравюру. Часто бувало, що, розбираючи старовинні іконостаси, знаходили там паперові зображення», – зауважує гравер.
![](https://tvoemisto.tv/media/gallery/full/d/s/dsc_3704.jpg?timestamp=1431942835)
![](https://tvoemisto.tv/media/gallery/full/d/s/dsc_3697.jpg?timestamp=1431942868)
![](https://tvoemisto.tv/media/gallery/full/d/s/dsc_3731.jpg?timestamp=1431943137)
Вибійка – дещо простіша техніка, ніж гравюра: для неї не потрібний типографський прес і малюнок вирізається на невеличких шматках дерева. Це своєрідна заміна ткацтва і вишивки, але, на відміну від фабричних принтів, робиться вручну.
![](https://tvoemisto.tv/media/gallery/full/d/s/dsc_3681.jpg?timestamp=1431942923)
«Ми почали займатися вибійкою через якийсь спротив. Коли у нас продають футболки і кажуть, що це авторський принт, то автор і близько там не проходив. А ми кожну футболку робимо вручну», – каже майстер.
![](https://tvoemisto.tv/media/gallery/full/d/s/dsc_3691.jpg?timestamp=1431942967)
Для створення гравюр та вибійок Олександр найчастіше використовує деревину липи або груші. Матеріали шукає сам або купує. У різних країнах майстри використовують різну деревину. Наприклад, в Америці гравюри вирізають на лимонах. Але кращий матеріал – самшит – в Україні дістати складно.
![](https://tvoemisto.tv/media/gallery/full/d/s/dsc_3752.jpg?timestamp=1431943005)
Для гравюри використовується спеціальна типографська фарба, а для одягу – професійна фарба для текстилю. Футболки майстерні вибійки коштують від 300 гривень, а самі гравюри – від 200 гривень.
![](https://tvoemisto.tv/media/gallery/full/d/s/dsc_3699.jpg?timestamp=1431943045)
В Україні важко дістати будь-які матеріали для гравюр. Фарбу потрібно замовляти за кордоном, все інше – шукати у друзів-знайомих або робити самостійно.
![](https://tvoemisto.tv/media/gallery/full/d/s/dsc_3767.jpg?timestamp=1431943087)
Олександр продає свої роботи в галереях та на виставках, а також у соціальних мережах. Каже, створити власний сайт ніяк не доходять руки, адже більшість свого часу проводить у майстерні.
Про своє захоплення майстер каже: «Мені подобається сам процес створення гравюр чи вибійки. А ще дуже приємно, коли бачимо на вулиці народ в наших футболках. Я намагаюсь популяризувати народне мистецтво і, зважаючи на попит, людям це також подобається».
Текст – Наталія Патрікєєва, фото – Аліна Смутко
(Не)пересічні львів'яни
- Закоханий у ліру. Історія львів’янина, який може стати голосом країни
- Непростий хлопець із Левандівки. Як Назар переборов себе та допомагає іншим
- «Спіймати Кайдаша». Львівська актриса розповіла про неординарну роль у серіалі
- ІТ-діти. Як винаходи львівських школярів підкорюють світ
- (Не)пересічні львів’яни. Як водійка трамвая стала місцевою зіркою
- Впіймати момент гри. Як тренерка «Галичанки» поєднує спорт і фотографію
- Ровер власноруч. Як львів’янин майструє унікальні велосипеди
- Кожна річ унікальна. Мисткиня Катя Котлярова про цінність хендмейду
- Подолати бар'єр ікони. Як Роман Зілінко робить святих ближчими
- Львів’яни на «запорожцях». Чим живе найбільший в Україні клуб ретро-авто
- В гостях у Тягнизуба. Як працює найсильніший у світі педіатр
- 2225 кілометрів Україною. Як львів’янка подолала «Вишиваний Шлях»
- Наш хлопець на Comic-Con. Як львів’янин потрапив на головний фестиваль коміксів
- Harbuz усміхає. Засновниця дитячого журналу про щиру розмову з дитиною
- «Мрію потрапити на Оперний театр і телевежу». Львівська руферка про любов до дахів
- Уроки для вчителів. Як змінюється «іспанська» школа на Новому Львові
- Випалена краса. Фоторепортаж із львівської майстерні прикрас
- (Не)пересічні львів’яни: Правдивий козак, який не носить шароварів
- (Не)пересічні львів'яни. Балерина про життя на пуантах, травми і пенсію
- (Не)пересічні львів'яни. Як львів’янка вчить позбуватися страхів за допомогою театру
- (Не)пересічні львів’яни. Майстер історичних реконструкцій
- (Не)пересічні львів’яни: Сихівські фрірайдери
- (Не)пересічні львів’яни: спортивний хореограф
- (Не)пересічні львів'яни: арт-керівник у Львівській майстерні пряників
- (Не)пересічні львів’яни. Шахісти біля Оперного театру
- (Не)пересічні львів’яни. Акторка театру тіней
- (Не)пересічні львів’яни. Бургомістр пан Орест
- Непересічні львів’яни. Інструкторка з йоги та альфагравіті
- (Не)пересічні львів’яни. Та, що малює медіакомікси
- (Не)пересічні львів’яни. Кельнер з двадцятирічним досвідом
- (Не)пересічні львів’яни. Відтінки музики PIANO
- (Не)пересічні львів’яни. Та, хто малює сни
- (Не)пересічні львів’яни. Та, що не втомлюється допомагати
- (Не)пересічні львів’яни. Молодий дзиґармайстер найстарішої майстерні
- (Не)пересічні львів’яни. Писанкарка
- (Не)пересічні львів’яни. Пані Рузя
- (Не)пересічні львів’яни. Той, що схожий на Далі
- (Не)пересічні львів’яни. Майстер-лірник
- (Не)пересічні львів’яни. Монахиня з лічниці Шептицького
- (Не)пересічні львів’яни. Жива скульптура
- (Не)пересічні львів’яни. Помічник таємного аптекаря
- (Не)пересічні львів’яни. Хто такий брадобрей
- (Не)пересічні львів’яни. Майстриня парафіну
- (Не)пересічні львів’яни. Волонтерський кулінарний клюб
- (Не)пересічні львів'яни. Cурмачі з Ратуші