![фото: Петро Ткачишин](/media/gallery/full/i/m/img_7120.jpg)
фото: Петро Ткачишин
(Не)пересічні львів’яни: Сихівські фрірайдери
«Наша команда зветься «Pride». Ми катаємось на велосипедах у дисципліні Freeride / Downhill. Нас є приблизно десятеро. Познайомились через інтернет ще до того, як почали займатися фрірайдом», – розповідає Андрій Коник. «Загалом фрірайд – це вільний стиль катання: де хочу – там і їду. У нашому ж розумінні, це катання в лісі з цікавими елементами: каміння, коріння, прольоти, різкі повороти», – пояснює він.
На зустріч із Tvoemisto.tv фрірайдери прийшли майже у повному складі – удев’ятьох. Між собою хлопці знайомі вже в середньому три роки. Є серед них і студенти, й ще школярі, й уже одружені. Більшість учасників цієї команди живе поруч на Сихові, тому зібратися разом для них – не проблема. Андрій Коник відзначає, що з кожним роком їхній рівень катання удосконалюється. Зараз команда збирається здебільшого для того, аби облаштувати траси, поїздити, поспілкуватися та зняти на відео свої подвиги.
![](https://tvoemisto.tv/media/gallery/full/i/m/img_7115.jpg?timestamp=1449219654)
Андрій Шеремет додає: «У нас є чотири основні місця для катання. Це Брюховичі, Сихів, Погулянка і дещо закинутий парк на Чортових скелях поблизу Винників. Найпопулярніше місце зараз – у Брюховичах. Тамтешня траса стала відомою після змагань».
Хлопці стверджують, що стати частиною їхньої команди – нескладно. «Як до нас потрапити? Це просто. Бажано жити на Сихові, мати байк, рити з нами траси і кататися разом. Ми не є закритою спільнотою», – пояснює він.
![](https://tvoemisto.tv/media/gallery/full/i/m/img_7124.jpg?timestamp=1449219650)
Усім, хто хоче вправно їздити, хлопці радять просто робити це якомога частіше. Завдяки практиці можна отримати навички «азів», почати краще контролювати себе під час руху та розуміти, як поводитися в різних ситуаціях. Також корисно переймати досвід тих, хто катається вже тривалий час.
«Можливо, смішно звучить, – каже Андрій Шеремет. – Але дуже важливо вміти правильно падати: не підставляти голову, закриватись руками тощо. Обов’язково кататись у «захисті»: це шолом, наколінники, налокітники, рукавички. Є ще така штука – зветься «черепаха» – захищає плечі, спину, ребра та внутрішні органи. Такий захист необхідний здебільшого в горах. У місті зазвичай достатньо налокітників, наколінників і шолома».
![](https://tvoemisto.tv/media/gallery/full/i/m/img_7291_1d702.jpg?timestamp=1449220721)
Велосипед повинен бути міцним, – зазначають фрірайдери. Він не має підводити, адже тоді катання не приноситиме задоволення, а лише проблеми. «Якщо велосипед незручний, часто ламається чи має недостатньо хороші гальма, то, по-перше, це небезпечно, а по-друге, вже не в радість. Інформації про «залізо» в інтернеті більше, аніж достатньо: знімають купу відео, пишуть мільйони статей, – треба лише цікавитися й дізнаватися», – каже Андрій Шеремет.
![](https://tvoemisto.tv/media/gallery/full/i/m/img_7102.jpg?timestamp=1449219657)
Андрій Шеремет зауважує, що велосипед – це хобі не з дешевих. «Якщо говорити в цифрах, то вартує таке задоволення від восьми тисяч гривень. Це ми говоримо не про крутий, а про звичайний надійний велосипед із нормальними гальмами, із міцними рамою та колесами. Тобто такий собі «середнячок» для початківців», – каже хлопець.
«Велосипед треба спочатку купити, а потім – доглядати. Можна, звісно, і зібрати велосипед самостійно, по деталях. Абсолютно всі частини реально знайти і купити. Хоча деякі топові деталі можуть коштувати більше, аніж машина. Справді, є велики, які у кілька разів дорожчі, аніж середньобюджетні іномарки», – додає Андрій.
За його словами, для велосипедистів-любителів мати й доглядати за своїм транспортом – не є надто дорогою справою. А от професіоналам чи спортсменам доводиться шукати спонсорів.
![](https://tvoemisto.tv/media/gallery/full/i/m/img_7296.jpg?timestamp=1449219643)
Як пояснюють хлопці, є дуже багато різноманітних стилів катання. Ця кількість не є сталою, адже щороку придумують щось нове. Андрій Шеремет виокремлює «даунхільний» MTB (скорочена назва від «mountain bike»), який використовують для фрірайду; й двопідвісний MTB, який використовують для фрірайду та даунхілу.
Такі велосипеди «ненакатисті», їх складно розкручувати через велику площу гуми на колесах. Тому добиратися на них на роботу чи навчання – не дуже зручно. Хоча, за словами хлопців, десять кілометрів для такого велика – цілком реально.
![](https://tvoemisto.tv/media/gallery/full/i/m/img_7233.jpg?timestamp=1449219648)
На питання, чи пристосований Львів до потреб велосипедистів, Андрій Шеремет віджартовується: «Серединка на половинку». За його спостереженнями, ситуація з велодоріжками у місті покращується. Однак, є інша проблема – відсутність нормальних парковок.
Головний недолік тих, які є: вони безкоштовні, а тому за ними ніхто не доглядає. «У Львові, на жаль, велосипед не можна лишати взагалі ніде. Зараз проблема, що велики крадуть часто й практично з-під носа: виносять із підвалів, комірок і навіть із майстерень», – каже він.
Фрірайдер говорить, що у Європі, наприклад, ставлять велобокси для паркування зі спеціальними замками. В Україні такого поки що немає. «Сподіваюсь, що невдовзі у нас теж з’являться кілька таких парковок, хоча б у центрі Львова. Звісно, це має бути платна послуга. Однак я, наприклад, готовий платити, аби мій велосипед був у безпеці», – пояснює Андрій.
![](https://tvoemisto.tv/media/gallery/full/i/m/img_7095.jpg?timestamp=1449219792)
Спілкувалася Юлія Сабадишина,
фото Петра Ткачишина
(Не)пересічні львів'яни
- Закоханий у ліру. Історія львів’янина, який може стати голосом країни
- Непростий хлопець із Левандівки. Як Назар переборов себе та допомагає іншим
- «Спіймати Кайдаша». Львівська актриса розповіла про неординарну роль у серіалі
- ІТ-діти. Як винаходи львівських школярів підкорюють світ
- (Не)пересічні львів’яни. Як водійка трамвая стала місцевою зіркою
- Впіймати момент гри. Як тренерка «Галичанки» поєднує спорт і фотографію
- Ровер власноруч. Як львів’янин майструє унікальні велосипеди
- Кожна річ унікальна. Мисткиня Катя Котлярова про цінність хендмейду
- Подолати бар'єр ікони. Як Роман Зілінко робить святих ближчими
- Львів’яни на «запорожцях». Чим живе найбільший в Україні клуб ретро-авто
- В гостях у Тягнизуба. Як працює найсильніший у світі педіатр
- 2225 кілометрів Україною. Як львів’янка подолала «Вишиваний Шлях»
- Наш хлопець на Comic-Con. Як львів’янин потрапив на головний фестиваль коміксів
- Harbuz усміхає. Засновниця дитячого журналу про щиру розмову з дитиною
- «Мрію потрапити на Оперний театр і телевежу». Львівська руферка про любов до дахів
- Уроки для вчителів. Як змінюється «іспанська» школа на Новому Львові
- Випалена краса. Фоторепортаж із львівської майстерні прикрас
- (Не)пересічні львів’яни: Правдивий козак, який не носить шароварів
- (Не)пересічні львів'яни. Балерина про життя на пуантах, травми і пенсію
- (Не)пересічні львів'яни. Як львів’янка вчить позбуватися страхів за допомогою театру
- (Не)пересічні львів’яни. Майстер історичних реконструкцій
- (Не)пересічні львів’яни: спортивний хореограф
- (Не)пересічні львів'яни: арт-керівник у Львівській майстерні пряників
- (Не)пересічні львів’яни. Шахісти біля Оперного театру
- (Не)пересічні львів’яни. Акторка театру тіней
- (Не)пересічні львів’яни. Бургомістр пан Орест
- Непересічні львів’яни. Інструкторка з йоги та альфагравіті
- (Не)пересічні львів’яни. Та, що малює медіакомікси
- (Не)пересічні львів’яни. Кельнер з двадцятирічним досвідом
- (Не)пересічні львів’яни. Майстер гравюри
- (Не)пересічні львів’яни. Відтінки музики PIANO
- (Не)пересічні львів’яни. Та, хто малює сни
- (Не)пересічні львів’яни. Та, що не втомлюється допомагати
- (Не)пересічні львів’яни. Молодий дзиґармайстер найстарішої майстерні
- (Не)пересічні львів’яни. Писанкарка
- (Не)пересічні львів’яни. Пані Рузя
- (Не)пересічні львів’яни. Той, що схожий на Далі
- (Не)пересічні львів’яни. Майстер-лірник
- (Не)пересічні львів’яни. Монахиня з лічниці Шептицького
- (Не)пересічні львів’яни. Жива скульптура
- (Не)пересічні львів’яни. Помічник таємного аптекаря
- (Не)пересічні львів’яни. Хто такий брадобрей
- (Не)пересічні львів’яни. Майстриня парафіну
- (Не)пересічні львів’яни. Волонтерський кулінарний клюб
- (Не)пересічні львів'яни. Cурмачі з Ратуші