«Все маємо, але бракує місця в домі», – сім'я, де народилась 11-та дитина
Журналістка Тvoemisto.tv розповідає історію цієї сім’ї насамперед для того, щоб показати, як живе родина та про що мріє жінка, яка виносила та народила вісьмох доньок та трьох синів.
Галина Цебак народила одинадцяту дитину 10 травня в пологовому у Львові. Хлопчик, який є третім сином у сім’ї, з’явився на світ з вагою трохи більше чотирьох кілограмів. Життя матері – мало не цілодобовий догляд, опіка, де діти бігають, стрибають, просяться на ручки і ставлять сотні питань. А ще чимала господарка, яку щодня треба обходити. Часу на себе, звісно, не вистачає.
Мар'яна, Леся, Оля, Світлана, Анна, Андрій, Іван, Анастасія, Марія, Вікторія, Микола. Найстаршій доньці у серпні виповниться 20 років, найменшому синочку немає і місяця від народження. Поміж ними ще є сестри і брати, яким 18, 16, 14, 12, 11, 9, 7, 6, 4 років. Усе це велика сім’я Цебаків, які живуть у селі Вовче, що у Турківській громаді на Самбірщині.
«Я – багатодітна мама, щаслива дружина люблячого чоловіка, з яким у нас одинадцятеро дітей», – починає розмову 40-річна Галина Цебак, додаючи при тому, що хоч так трохи відволічеться від роботи, а то й ніколи сісти.
Жінка саме повернулась із Турки. Прописувала найменшого сина і подавала необхідні документи для оформлення матеріальної допомоги.
Із чоловіком Богданом, якому майже 44 роки, вони одружені 20 років. Познайомились, коли приїжджав до клубу, що в сусідньому селі Лімна.
Про те, що матимуть стількох дітей точно не думали, не мріяли і навіть не уявляли, що це можливо. Хоча у самої Галини ще є три рідні брати, а в чоловіка – два брати.
«Ми – найбагатодітніша сім’я в селі. Ще є родини, де підростає п’ятеро і шестеро дітей», – каже співрозмовниця.
Народження найменшого синочка, якого назвали Миколка, було заплановане. Дітям новину повідомили, коли жінка була на п’ятому місяці вагітності. Найстарша донька, дізнавшись про вагітність, зраділа. А ось 18-річна Леся не дуже. Спочатку була сумна, трохи шокована, потім, як каже Галина, змирилась.
«Дочка запропонувала мені разом поїхати в Польщу на сезонну роботу. Я ж відповіла, що це неможливо, бо вагітна. Тому так болісно все сприйняла», – пояснює вона.
Свого найменшого сина жінка народжувала у Львівській обласній клінічній лікарні. Два роки тому вона перенесла операцію, має пупкову грижу. Усі переживали, аби з обома – і дитиною, і мамою все було гаразд.
Наймолодшого Миколку виношувала і народжувала досить важко: сильно боліли ноги, спина, поперек. Зараз стан дещо нормалізувався, хоча втома досі присутня. Часу на відпочинок катастрофічно не вистачає.
День у Галини починається о п’ятій-шостій ранку. Спочатку разом з чоловіком обходить господарку, а вона в родині Цебак велика: дві корови, теля, три свині, кури. Далі береться за приготування сніданку, будить і збирає дітей до школи.
Найбільше діти люблять мамин борщ. Його зазвичай жінка варить в шестилітровій каструлі. Усю страву переважно з’їдають за раз, інколи ще трохи залишається. Менше дітям смакує рис, більше картопля, макарони, гречка. Наприклад, для одного прийому їжі варить кілограмову пачку крупи. М’ясо та сало мають домашнє.
«У неділю, 26 травня, ми охрестили сина. То наварили всього, що їжі вистачило на два дні. Можна було хоч трохи з тим відпочити і нічого не варити, – розповідає жінка. – Обід на хрестини робили у саду біля будинку».
За хрещеного батька взяли колегу чоловіка, а за хрещену мати – дружину старшого кума.
«У нас в селі майже всі мешканці є нашими кумами, вже немає й кого брати (сміється). Є навіть подвійні, тобто одну дитину спочатку хрестив чоловік, а потім іншу дитину вже йшла його дружина. Бувало й таке, що довго думали і шукали по селі, хто може стати для наших дітей хресними батьками», – пояснює вона.
За освітою Галина – медик. Жінка раніше працювала молодшою медсестрою у лікарні, що в с. Лімна. Не так давно потрапила під скорочення, хоча, каже, що звільняти її не мали права, бо законно перебувала у декретній відпустці.
«Коли попередній доньці минуло три роки, то планувала вийти на роботу, але мені повідомили, що скоротили. Просилась назад, але місця для мене немає. Також питала за роботу у Турківській районній лікарні, але й там нічого», – пояснює жінка.
Чоловік Галини Богдан веде домашнє господарство. На час спілкування саме перебував у полі. Оскільки господарки багато, то і роботи біля всього чимало. Картоплі посадили тридцять п’ятдесятикілограмових мішків, а ще буряк, моркву, іншу городину.
З доходу у сім’ї – лише державні виплати на дітей. У місяць це трохи більше 45 тис. гривень. Але і витрати чималі: велика частка йде на продукти харчування, одяг для дітей, інші побутові речі.
«Коштів завжди не вистачає. Дохід на всіх у нас не такий великий, а витрати постійні. Бувало, що й проблеми були фінансові, усе розраховували впритик. Доводилось економити. Рідко, але буває й таке, що можу навіть трохи відкласти», – веде далі жінка.
Ані нагород, ані відзнаки «Мати-героїня» (присвоюється жінкам, які народили та виховали до восьмирічного віку 5-ох і більше дітей. – Ред.) жінка не має. Каже, що планує збирати і подавати документи. Зробить це, як тільки матиме трохи вільного часу.
Уся родина: Галина з чоловіком, їхні 11 дітей, а також мати і рідний брат батька сімейства живуть у невеликому будинку, де є чотири кімнати і веранда. Зокрема, у батьківській кімнаті ще тісниться найменший хлопчик у колясці і донечка у ліжечку. У інших кімнатах діти сплять по двоє або по троє (якщо широке ліжко).
«Та всі поміщаємося… Коштів розбудуватись у нас не вистачає. Помочі від держави ніякої, але якось помалу та й буде», – додає чоловік Богдан.
Мрія Галини – це не час на себе, відвідування косметолога, відпочинок біля моря чи сімейна фотосесія. Для неї це жіночі забаганки, на які ніколи не вистачає часу. Найзаповітнішою мрією є великий двоповерховий будинок хоча б на вісім кімнат, де діти могли б зручно розміститись і перебувати у кімнаті по двоє.
«Часу на себе чи відпочинок у мене взагалі не залишається. Але в мене є чудові діти і це тішить. Задля них дуже хочу поїхати за кордон, заробити багато грошей і купити будинок. Думаю, що колись мені таки все вдасться», – каже Галина.
Більше народжувати Галина не планує. Каже, що це спільне рішення із чоловіком Богданом. Наразі вони роститимуть своїх діток і згодом чекатимуть вже на онуків. Жінка хоче відпочити, зробити обстеження організму і переконатись, що зі здоров’ям все гаразд.
«Більше дітей народжувати ми не плануємо. Досить. Як сказав у пологовому лікар: є футбольна команда і є воротар, то вже досить. Так і буде», – каже її чоловік Богдан.
Галина розповідає, що односельці до її сім’ї ставляться по-різному. Дехто не надто товариський і засуджує. У слід чи відверто в обличчя може чути: «нащо вам стільки дітей?», «не треба було народжувати» тощо.
«Я багато чого чую, тільки увагу на це не звертаю, – каже на те багатодітна мама. – Вважаю, що більше дітей, то швидше вони ростуть. Одне друге вибавить!»
P.S. На запитання журналістки, чи потрібна родині допомога, Галина Цебак скромно відповідає, що «у них все є», бракує лише місця у домі.
Ольга Шведа
Фото надала Галина Цебак
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
__________________________________________________________________________________________________________________________________
Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.
Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.
Вибір Твого міста
- «Можемо бути без світла п'яту частину доби», – експерт про зиму
- Як позбутися черг у львівських ТЦК. Версії працівників та відвідувачів
- Чому черешні по 200 гривень, або Яким буде сезон ягід та фруктів
- Як потрапити в будівлю, або Навіщо реконструюватимуть вокзал у Львові
- Як і хто будуватиме Україну майбутнього. Поради експертів, що варто врахувати
- «Без запису не приходьте». Як оновити дані у львівському ТЦК
- «Мусимо пристосуватися до графіків відключень світла». Інтерв’ю з директором YASNO
- «Таких операцій не роблять у Литві, Латвії, Естонії». Як львівські нейрохірурги рятують дітей
- «Я уявляю, як трава проростає крізь нього». Історія матері зниклого безвісти героя
- «Якщо підемо шляхом конкуренції, то програємо»
- «Не треба вав-ефекту». Як змінився підхід до архітектури Львова
- «На жодних інших вишивках такого немає». Історія віднайденого взору на Львівщині
- Резервувати треба лише тих, що платять податки, або Що не так із економічним бронюванням
- Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки
- «На протезі в Антарктиду!», – боєць зі Львівщини, який пережив клінічну смерть
- Чи варто терпіти біль голови. Розмова з неврологом
- «Я доглядаю могили чоловіка, брата і невідомого воїна»
- «Чому я залишаюсь у Харкові?» Розповідь волонтерки з міста, яке постійно атакують
- Чому у Львові не так, як у Відні, або Як урятувати громадський транспорт
- «Яблуко розбрату», або Що сталось у сихівській школі
- «Тут вирує своє життя». Чи потрібні старі ринки в середмісті Львова
- «Заміни, заміни старенький трамвай». Як до Львова їдуть трамваї з Європи
- Чи можуть кияни викупити Житній ринок
- Психлікарню на Кульпарківській кардинально змінять. Інтерв'ю з директором
- «Важливо знати, що в тобі є доброго». Отець про піст, Папу та дофамінове покоління
- Як розвивати Львівський палац мистецтв
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- Чи молодшає рак і чи більшає хворих. Розмова з керівником Львівського онкоцентру
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі