![](/media/gallery/full/i/m/img8429.png)
«Не треба вав-ефекту». Як змінився підхід до архітектури Львова
Від фасаду до змісту
За останні 10 років Львів зробив величезний стрибок у архітектурі. Це видно по житлу і громадських об'єктах, каже львівський архітектор Юрій Столяров. І якщо в 2010-му в місті переважала невиразна пострадянська архітектура, коли копіювали певні рішення з Києва та республік колишнього Союзу, бракувало сміливості конкурувати на ринку, то з 2014–2015 років якість архітектурних перевтілень почала помітно покращуватися.
«Те, що будують зараз, за фасадними рішеннями та архітектурою майже не відрізняється від наших європейських сусідів. Якщо зайдете на вебсайт новобудов у Польщі або Чехії, то побачите, що наші нарівні. Я був здивований, що багато львівських житлових комплексів, як кажуть, на голову вищі від тих, що в Туреччині. Ми почали достойно проєктувати й презентувати львівську архітектуру на загальноукраїнській арені, навіть на європейській», – вважає архітектор.
Це, на його думку, пояснюється тим, що відбулося підвищення планки на ринку, молоді люди почали приходити в міську архітектуру, з’явилося більше вимог до забудовників, почалася конкуренція, тому й покращилася якість проєктів, дрібні девелопери почали співпрацювати з архітекторами. Утім донедавна в місті все-таки приділяли надто багато уваги фасадам, щоб створити «вав-ефект».
«Хотілося, щоби він вразив. Але часом цей «вав-ефект» не потрібен, особливо в історичній частині міста, де фасад має бути спокійним, не відволікати від споглядання історичних будівель і контексту вулиць. Тішить, що це розуміння приходить», – наголошує Юрій Столяров.
Серед вдалих проєктів архітектор називає житловий комплекс на початку Бойківської, який гармонійно інтегрувався в середовище і «співпрацює» з природою; комплекс будівель УКУ, який вирізняється якісною архітектурою.
Фото: Кампус УКУ
«Змінюється тепер і вулиця Пилипа Орлика, територія навколо дитячої лікарні Святого Миколая та лікарні швидкої допомоги. Сподіваюся, це задасть тренд», – вважає співрозмовник.
Із його слів, останніми роками у Львові було мало комплексних рішень, коли б з'являлися вдалі квартали. Житлові комплекси, зведені на гарних локаціях на початку останнього десятиліття, вже значно відстають. Якби їх вдалося спроєктувати і втілити через п'ять років, то це була б набагато цікавіша, більш оригінальна й харизматична архітектура, як, наприклад, житловий комплекс на розі вулиць Стрийської та Наукової. Також важливо, щоб архітектори та забудовники звертали більше уваги на благоустрій територій, адже «коли вже мало натхнення і грошей», то він опиняється на другому плані.
«І якщо красиві фасади вже навчилися проєктувати, то до території навколо будинків та комплексів ставляться за залишковим принципом. До фасадів людина звикає, а те, що в неї на рівні очей, біля рук, під ногами, на що можна сісти, подивитися, доторкнутися, це більше хвилює. Тому якщо якісно озеленювати двори, територію навколо будинків та комплексів і вулиці, то в цілому місто могло б суттєво змінитися впродовж наступного десятиліття», – запевняє Юрій Столяров.
Адже, на його думку, львів'ян мало хвилює, з якого матеріалу зроблена стіна в будинку на 6-му чи 8-му поверхах, чи вентильований сам фасад. Мешканці дивитимуться щодня на озеленення, і воно або приваблюватиме їх, або засмучуватиме, або дратуватиме:
«Варто приділяти більше уваги середовищу навколо будинку, проєктуванню перших поверхів і того, що на рівні наших очей, з чим ми контактуємо, де ходять і гуляють наші діти, адже це й формує безпечне середовище, яке стає особливо важливим у контексті сучасних подій. Воно має бути максимально комфортне, якісне, доступне й озеленене. Так, позитивні зміни є. Маю на увазі екологічні паркувальні майданчики, де травичка проростає між бруківкою, де є гарні світильники. Але наразі це ще не фон, притаманний кожній забудові. Це окремі прецеденти, а хочеться, щоб вони стали абсолютним правилом».
Каталізатором архітектурних змін у місті є архітектурні конкурси, які змушують шукати кращі архітектурні рішення. Що стосується збереження історичного обличчя Львова, то Юрій Столяров не бачить трагедії в тому, що сучасні будівлі зводять у історичному центрі, адже така практика поширена в світі, окрім музеєфікованих кварталів на зразок нашої площі Ринок. Важливо, щоб нові будівлі не «виривалися» висотою і масивністю, а урізноманітнювали архітектуру:
«Гірше, коли починають спотворювати пам'ятку, надбудовувати чи перебудовувати її як бізнесмени, так і самі мешканці: переробляють балкони, двері, вікна, змінюють конфігурацію даху».
Архітектор наголошує, що у Львові є багато місць з глухими торцями, розривами в забудові, які можна грамотно заповнювати новими об'єктами з дотриманням пропорцій і габаритів. Також важливо, щоби перед будь-яким будівництвом у центральній частині міста вивчали історію цього місця, контекст вулиці. Адже насправді вони підказують архітекторам і власникам ділянки плани на майбутнє.
«Львів стане зв'язком»
Головний архітектор Львова Антон Коломєйцев у коментарі Tvoemisto.tv називає п’ять зрушень у архітектурі міста. Останніми роками з'явилися якісні громадські простори, були реконструйовані вулиці. Мовиться про Меморіал пам'яті Героїв Небесної Сотні, площу Двірцеву, вулиці Шевченка та Бандери. Помітно трансформувалися простір біля костелу Святої Марії Магдалини (Органний зал) на вулиці Степана Бандери, площа перед оперним театром та найменша площа – Коліївщини.
Фото: Площа Двірцева
«Важливо, що вулиці тепер проєктують не як дорогу, а як простір із озелененням, хідниками та велоінфраструктурою, – каже він. – Другий момент – це проєкти зі збереження та відновлення нашої історичної спадщини, як-от Фабрика повидла. Гарно розвивається Галерея Павла Гудімова, відчувається, як працює Академія мистецтв. FESTrepublic – також гарна локація для багатьох подій.
Четвертим досягненням Антон Коломєйцев вважає Національний реабілітаційний центр «Незламні»:
«Вони розвинулися у приголомшливу екосистему, де вперше за роки незалежності триває будівництво муніципального житла, розвиток будівель для лікування, реабілітації та протезування. А нещодавно в місті відкрили протезну майстерню на тисячу метрів квадратних. Тепер заздалегідь складають дерев'яні деталі, щоб за кілька тижнів можна було зібрати будівлю і далі вже працювати з технологічним обладнанням. Таких підходів багато. Що стосується дерев'яного будівництва, то ми вже працюємо над третім об'єктом».
А що стосується використання фасадних технологічних систем, медичної технології й того, як має проходити медична реабілітація, то в місті працюють над гідро-, арт- і фізичною терапією, відновленням ментального здоров'я, щоби дати людям можливість почати життя спочатку після пережитого.
«Це будівлі та комплекси UNBROKEN із серцем на вулиці Миколайчука, лікарні Святого Пантелеймона, Святого Миколая, Святого Луки, де ми також маємо проєкт», – каже Антон Коломєйцев.
На його думку, вдалося перейти до більш збалансованої житлової забудови: «Порівняно з європейськими містами 10 років тому в нас було 18 метрів квадратних житла на людину, в той час як у німецьких містах – 40. Відтоді цей показник у нас підвищився до 25-ти метрів квадратних, але це все ще нижчий показник. У Львові збудували багато житла. Можемо бачити вдосконалення підходів, типологій, відповідальності, форматів. Три роки тому ми запровадили стандарти якості житла і вже бачимо результати».
У місті створені робочі групи з проблемних питань, зокрема з упорядкування забудови в межах вулиці Під Голоском. Головний архітектор каже, що в місті вдалося перейти до житлової забудови середньої гуманної поверховості з належними інклюзивними входами. Звісно, не все ідеально, але «вектор на покращення за ці 10 років можна простежити».
У наступні роки для міста визначальним у будівництві стане Меморіальний комплекс військових поховань Героїв України на вулиці Мечникова.
Візуалізація Меморіального комплексу військових поховань Героїв України
«Поки що проводимо зустрічі з родинами Героїв, пояснюємо, що ми на початку шляху. Спорудження меморіалу почнеться з облаштування надмогильних споруд. Перед нами великий процес знаходження спільних рішень», – пояснює Антон Коломєйцев.
Важливим питанням залишається спорудження крематорію, про який говорять уже з десяток років, уже відбувся відповідний архітектурний конкурс. А ще будівництво школи мистецтв на Личаківській, реконструкція вулиць Вітовського, Мазепи, Миколайчука, яка була відкладена через війну.
«Перед містом постане величезний виклик – збільшення інфраструктурної спроможності: євроколія, сортувальні станції, термінали. Львів стане зв'язком на п’яти векторах руху, зокрема між Чорним та Балтійським морями. Це дуже важливо, і ми сподіваємося, що євроколію вдасться з’єднати з вузлами в місті. Працюємо над цим із «Укрзалізницею», – запевняє головний архітектор.
На його думку, відтак у Львові треба буде працювати над розвитком великих районів і створенням урбаністичних лабораторій:
«Ми виношуємо ідею формування районів за прототипом німецьких міст – IBA – Міжнародної будівельної виставки. Це зразкові райони – урбаністичні лабораторії, коли будують комерційні, громадські, муніципальні об’єкти, які, по суті, є проєктними зразками, і люди з інших міст, країн можуть приїжджати і дивитися, як воно збудоване, як працює. Тобто це таке собі місто-виставка. Воліємо вийти на такий зразковий район».
У його основі Антон Коломєйцев бачить північну частину міста з центром «Незламні», формування парків, скверів, вулиць: «Місто вже почало аналітичну роботу зі швейцарськими та німецькими колегами», – стверджує він.
Викликом залишається залежність від автомобілів, адже затори на вулицях дуже негативно впливають на містян і екологію загалом: «Розвиток громадського транспорту, виділення для нього окремих смуг руху і розвиток велоінфраструктури є одними з ключових», – вважає архітектор.
У комерційній та житловій забудові вдалося запровадили будівництво підземних паркінгів.
«10 років тому про це ніхто не думав. Теперішні квартири в новобудовах забезпечені паркувальними місцями. До того ж маємо бізнес-, офісні центри. Такими об'єктами ця проблема потроху вирішується, зокрема в центральній частині міста. Для прикладу, зараз закінчується будівництво комплексу на вулиці Волоській. Там є великі паркінги: вдень буде місце для офісних працівників, а ввечері для мешканців», – коментує Антон Коломєйцев.
Якщо говорити про проблему паркування в середмісті, то питання вуличного паркування розширюється.
«Це тисячі місць… Важко уявити, якого розміру мав би бути багаторівневий паркінг, щоби припаркувати таку велику кількість машин. Платити за паркування треба всюди, де автівка займає вуличний простір, який належить усім. Має бути належна плата, тільки так унормуємо кількість автомобілів. Якщо на паркінгу немає вільних місць, можна підвищити вартість паркування. У Відні плата за паркомісце в центральній частині становить 10 євро за годину», – стверджує Антон Коломєйцев.
Щодо нових стандартів будівництва в місті та укриттів головний архітектор також має свою думку: «Проєктанти підходять до цього питання по-різному: хтось дотримується «правила двох стін», зони безпеки, хтось намагається опрацювати це питання на поверхах. Що стосується підземних укриттів, то тут формують санвузли, місця для сидіння, навіть опалювальні зони. Тепер на це звертає увагу чи не кожен покупець».
До речі, зі слів головного архітектора, в місті планують провести архітектурний конкурс на будівництво дому для старших людей. Такий міський комплекс дуже затребуваний.
Після перемоги також важливими стануть зміна й переосмислення певних територій. Мовиться про територію навколо Городоцької, біля приміського вокзалу (для цього треба задіювати стейкхолдерів) або ж територію, що охоплює вулиці Шевченка – Городоцьку.
Щодо оновлення історичних будівель, то головний архітектор вважає, що треба повертатися до програм співфінансування з мешканцями:
«Якщо будуть бюджетні кошти в повоєнний час, то такий формат варто розвивати й надалі. Часто все впирається у юридичні механізми. Але якщо квартира у власності мешканців, можна взяти кредит під незначні відсотки, поступово повертати його, як це є за кордоном, тоді можна запустити масштабні процеси оновлення, бо люди насправді зацікавлені у термосанації, аби дах не протікав і елементи фасаду не обсипалися».
Питання термосанації першочергове. У Європейському Союзі є фонди, які на це дають кошти. Якщо Україна інтегруватиметься, можна сподіватися на таку підтримку. Однак навіть такі прості речі, як співфінансування реставрації брам, теж добре працюють. Черга заявників збільшувалася, як снігова куля, тому співфінансування реставрації вікон, дверей, дахів, балконів матиме продовження. Коли люди самі долучаються до процесу, то більше цінують результати таких перетворень, вважає Антон Коломєйцев.
«Мені подобається філософія, що місто – це сад, а кожен із нас є садівником і мусить турбуватися про середовище, в якому мешкає. Для мене зразковими є швейцарські міста. Тамтешні простори стримані, прозаїчні, бюджетні, але мають великий ефект. Зокрема, цікаво зроблені площі завдяки гранітному відсіву, вдало використані моменти міської рекреації», – підсумовує Антон Коломєйцев.
«Треба шукати баланс»
У Львові справді відбулися зрушення в архітектурі та міському плануванні, вважає архітектор, викладач Харківської школи архітектури Михайло Шевченко.
«Місто намагається не розростатися, розширювати дороги, а розвиватися всередині, знаходити пустоти і заповнювати їх, облаштовувати простори. Вдалим прикладом реконструкції вважаю вулицю Пекарську і площу Двірцеву. У Львова зараз особлива роль – він привертає увагу інституцій, тому тут реалізують міжнародні проєкти, зокрема соціальне житло на вулиці Миколайчука. Водночас проблемними залишаються відокремлені від центру мікрорайони через рух транспорту, мобільність і невизначеність у тому, як бути з цим усім далі», – ділиться спостереженнями Михайло Шевченко.
Якщо говорити про поєднання історичного та сучасного, то, на думку архітектора, є чимало питань до вписування певних будівель в історичне середовище і до роботи з пам'ятками:
«Для прикладу, забудова на розі Краківської та Вірменської – це псевдоісторичні будинки. Як на мене, місто не повинне дозволяти такі речі. Загалом готель на Міцкевича є непоганим прикладом, але я маю питання до його висотності та пропорцій. Мені подобаються публічні простори, такі як площа Коліївщини, меморіальна зона біля синагог, Меморіал пам'яті Героїв Небесної Сотні і Сад пам'яті».
Фото: Готель на Міцкевича
Що стосується роботи з історичною забудовою – поєднання старого і нового, то тут, зі слів Михайла Шевченка, варто шукати баланс, щоб не повторювати псевдоісторизм. Якісна сучасна архітектура має бути втілена, так би мовити, з чутливістю до історичного середовища: «Добре працюють обмеження висотності, міського зонування, але важливе те, наскільки чутливими є архітектори до історії міста».
Співрозмовник признається, що йому не надто подобаються деякі об'єкти, котрі з'явилися в центрі: ТЦ «Роксолана», готель Ibis неподалік і ті, що далі – на вулиці Івана Франка (на місці колишнього кінотеатру). Нова забудова на Шевченка візуально нецілісна, «не працює» з вулицею. Хоча вулиця Шевченка після реконструкції має доволі сучасний вигляд, довколишня забудова псує враження.
«Усе починається з рівня міського планування, на етапі формування майстерплану району, конкретних кварталів. Усе це треба планувати разом, а вже потім зводити за зразком окремі будівлі. Це проблема будь-якого міста України, все має розрізнений вигляд. Кожен проєкт ніби відірваний, існує окремо. Виходить такий собі колаж із різних будівель, кольорів і матеріалів, а має бути цілісна картина», – підсумовує Михайло Шевченко.
Христина Гоголь
Фото: Іван Станіславський; Твоє місто; з відкритих джерел
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
____________________________________________________________________________________
Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.
Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.
Вибір Твого міста
- «Можемо бути без світла п'яту частину доби», – експерт про зиму
- Як позбутися черг у львівських ТЦК. Версії працівників та відвідувачів
- Чому черешні по 200 гривень, або Яким буде сезон ягід та фруктів
- Як потрапити в будівлю, або Навіщо реконструюватимуть вокзал у Львові
- Як і хто будуватиме Україну майбутнього. Поради експертів, що варто врахувати
- «Без запису не приходьте». Як оновити дані у львівському ТЦК
- «Все маємо, але бракує місця в домі», – сім'я, де народилась 11-та дитина
- «Мусимо пристосуватися до графіків відключень світла». Інтерв’ю з директором YASNO
- «Таких операцій не роблять у Литві, Латвії, Естонії». Як львівські нейрохірурги рятують дітей
- «Я уявляю, як трава проростає крізь нього». Історія матері зниклого безвісти героя
- «Якщо підемо шляхом конкуренції, то програємо»
- «На жодних інших вишивках такого немає». Історія віднайденого взору на Львівщині
- Резервувати треба лише тих, що платять податки, або Що не так із економічним бронюванням
- Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки
- «На протезі в Антарктиду!», – боєць зі Львівщини, який пережив клінічну смерть
- Чи варто терпіти біль голови. Розмова з неврологом
- «Я доглядаю могили чоловіка, брата і невідомого воїна»
- «Чому я залишаюсь у Харкові?» Розповідь волонтерки з міста, яке постійно атакують
- Чому у Львові не так, як у Відні, або Як урятувати громадський транспорт
- «Яблуко розбрату», або Що сталось у сихівській школі
- «Тут вирує своє життя». Чи потрібні старі ринки в середмісті Львова
- «Заміни, заміни старенький трамвай». Як до Львова їдуть трамваї з Європи
- Чи можуть кияни викупити Житній ринок
- Психлікарню на Кульпарківській кардинально змінять. Інтерв'ю з директором
- «Важливо знати, що в тобі є доброго». Отець про піст, Папу та дофамінове покоління
- Як розвивати Львівський палац мистецтв
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- Чи молодшає рак і чи більшає хворих. Розмова з керівником Львівського онкоцентру
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі