Фото: ITC
Ухань – китайський Чорнобиль. Чим ще Україна пов’язана з Китаєм
У квітні 1986 року радянські урядовці в Україні прагнули приховати від громадян факт аварії на Чорнобильській АЕС. Через двадцять чотири роки деякі оглядачі вважають, що Китай переживає власний «Чорнобиль», а світ повільно дізнається більше про початкову реакцію комуністичної країни на спалах нового коронавірусу. Але в Офісі президента Володимира Зеленського похвалили Китай за його суворі заходи боротьби з поширенням вірусу.
Читайте також: Український – не завжди україномовний або Чому нам потрібно розвивати власний блогінг
«Досвід Китаю показує, що непопулярні та жорсткі рішення долають вірус і рятують життя», – сказав президент Зеленський у середині березня після запровадження карантину. – Досвід інших країн показує, що м’якотілість і ліберальність – це союзники коронавірусу». І так думає не лише він. Згідно з опитуванням KМІС, 34% українців вважають, що Китай може найбільше допомогти Україні у боротьбі з поширенням вірусу. Лише 10% згадали про ЄС, і менше 9% – про США.
Китай стає дедалі важливішим для Києва. Китай вже обійшов Росію за інвестиціями в Україну, а імпорт України з Китаю утричі перевищує експорт до Китаю. Україна була однією з перших країн, що приєдналися до ініціативи «Один пояс, один шлях», яку іноді називають «Новим шовковим шляхом». Один з найамбітніших інфраструктурних проєктів в історії людства ініціював Китай 2013 року, залучивши до нього понад 70 країн від Східної Азії до Африки і Європи. Його мета: розширити та зміцнити економічний та політичний вплив Китаю. Від початку пандемії коронавірусу Китай не лише експортує медичні засоби та обладнання (найчастіше не безкоштовно), але й дедалі більше інвестує в інфраструктурні проєкти.
З іншого боку, Україна має важливе символічне значення для протестувальників у Гонконзі, колишній британській території, що зараз лавірує між хоч якоюсь свободою і тотальним китайським контролем. Наприкінці літа минулого року, коли люди виходили на вулиці Гонконгу з вимогами свободи, вони розмахували не лише американськими та британськими прапорами, але й синьо-жовтим прапором України. Тисячі стояли на вулицях і дивились на великому екрані документальний фільм «Зима у вогні» про Революцію гідності 2013-2014 років, у якій українці відкинули внутрішні утиски та російське втручання.
Читайте також: Проблема №1. Як не заразитися у громадському транспорті Львова
Розворот Києва у бік Пекіна, навіть під час цієї кризи, непокоїть прихильників свободи. «Треба розуміти, що у таких явищ, як Чорнобиль і Ухань, ті самі спільні корені – непрозорість і брехня однопартійної системи», – сказав Артур Харитонов, засновник Free Hong Kong Center, в інтерв’ю Lviv Lab Podcast.
У квітні чеський експерт з питань безпеки Якуб Янда, що стежить за активністю Росії та Китаю, зібрав підписи понад сотні політиків та науковців – від Тайваню до Великобританії – під відкритим листом англійською та мандаринською мовами про те, що історія поширення коронавірусу у Китаї схожа на спробу СРСР спершу приховати наслідки аварії на Чорнобильскій АЕС.
«Не можна забувати, що китайський «Чорнобиль» був наслідком власних дій влади Китаю, – написали вони в листі, опублікованому на веб-сайті празького Безпекового центру «Європейські цінності». – КПК змушувала замовкнути китайських лікарів, які хотіли попередити своїх колег ще на ранній стадії спалаху».
Що сподобалося Києву у боротьбі Пекіна з коронавірусом?
Спочатку влада Китаю відреагувала на появу коронавірусу, змушуючи замовкнути тих, хто говорив про небезпеку, і робила вигляд, що немає ніякої загрози. Незважаючи на останні повідомлення про дивні події у жовтні 2019 року, здається, що багато людей вже у грудні знали про неминучий і жахливий спалах хвороби. У середині січня Пекін запровадив режим радикальної ізоляції в Ухані, місті з населенням 11 мільйонів, але мільйони людей все одно прибували до Китаю та залишали його. Голова КНР рідко з’являвся у медіа протягом січня, а публічно відреагував і визнав загрозу коронавірусу лише у лютому.
Насправді влада знала давно про те, що щось відбувається, і намагалася змусити замовкнути певних людей. Лі Веньлян, 33-річний офтальмолог з Уханю та семеро його колег намагалися попередити Китай та світ про новий коронавірус ще 31 грудня 2019 року. Влада покарала Лі і змусила підписати заяву з визнанням вини у поширенні неправдивої інформації. Він помер 7 лютого від коронавірусу попри свій молодий вік.
Читайте також: «А хто оплачує?» Чи повинні соцагентства розкривати, хто є замовником опитувань
Інші країни регіону змогли стримати спалах коронавірусу, не вдаючись до тоталітарних заходів, як у Китаї. Незважаючи на те, що Всесвітня організація охорони здоров’я оголосила глобальну пандемію лише у лютому, Тайвань набагато раніше дізнався про вірус з попереджень китайських дисидентів.
На чиєму боці Китай – з Росією чи Україною?
Поки українські медіа ставили запитання щодо постачання з Китаю медичних засобів і обладнання, офіційна газета Комуністичної партії Китаю «Женьмін Жібао» опублікувала статтю під назвою «Росія реагує на загрозу з боку НАТО у Чорному морі». Зі статті чітко зрозуміло, що китайська влада погоджується з російською анексією Криму – і з прагненням Росії перетворити Чорне море у власне озеро за рахунок інтересів України та Грузії.
«Росія повинна оптимізувати структуру та інфраструктуру Чорноморського флоту та забезпечити контроль над Чорним морем та Кримом, – йдеться у статті. – Розгортання фрегатів проекту 22350 (найновіший клас російських фрегатів) зміцнить реальну силу російського Чорноморського флоту». Україна, приналежність Криму до України або слова «анексія» чи «окупація» ані разу не згадані у цьому тексті.
ZIK, що належить олігарху Віктору Медведчуку, передрукував цю статтю без правок. Медведчук, співзасновник і голова політичної ради проросійської партії «Опозиційна платформа – За життя», є кумом Володимира Путіна. Сам Медведчук заявив, що Пентагон має секретні біолабораторії в Україні, натякаючи, що і США, і Україна несуть відповідальність за спалах коронавірусу в Китаї. «Цей центр фінансує проєкти зі створення зброї масового знищення», – сказав він. Медведчук не згадав про Уханьський інститут вірусології і його біологічну лабораторію найвищого рівня біозахисту у тому самому місті, де почався спалах коронавірусу.
29 квітня речник Міністерства закордонних справ Китаю Ген Шуан зажадав від США пояснень щодо цих уявних американських лабораторій в Україні, існування яких ніхто не підтвердив. Щоправда, у Тбілісі в Грузії є американська лабораторія – Центр досліджень громадського здоров’я ім. Ричарда Лугара.
Читайте також: Подалі від коронавірусу. Топ-5 туристичних маршрутів зі Львова
За 9 місяців 2013 року український експорт до Китаю перевищив 2 мільярди доларів, а імпорт з Китаю перевищив 6 мільярдів доларів. Україна купувала у Китаю втричі більше, ніж продавала йому. У період політичної нестабільності жодна китайська компанія не залишила українського ринку: Huawei, Lenovo, Zhongxing, COFCO та інші китайські компанії продовжували працювати під час Євромайдану. Пізніше, у березні 2017 року, Верховна Рада знову заговорила про Китай як про партнера.
Двосторонній товарообіг у 2019 році склав 12,8 млрд доларів і має перспективи для подальшого зростання. Так, українські експортери минулого року продали в Китай товари на суму 3,59 млрд доларів. Імпорт з Китаю становив 9,19 млрд дол. Україна «втратила» 5,6 млрд доларів у торгівлі з Китаєм, саме таким виявилося негативне сальдо торгівлі. За останній рік експорт до Китаю зріс на 63,3%, а імпорт звідти – майже на 21%.
Український уряд, здається, прагне наблизитися до Китаю – навіть якщо це означає збільшення боргу перед Серединною державою. Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба нарікав, що пандемія коронавірусу затримала зближення з Китаєм.
«Коронавірус уповільнює багато процесів, – сказав він у квітні. – Нам потрібні інвестиції, відкриття нових промислових об’єктів. Про це ми вже могли б динамічно говорити з Китаєм, але поки що ми лише активно працюємо над проєктами з нашого боку».
У березні, вихваляючи Китай, президент Зеленський спеціально підкреслив, що український уряд оголосив «надзвичайну ситуацію», а не «надзвичайний стан», адже останній термін асоціюється у людей зі спробою придушення протестів, ліквідованим «Беркутом»: «Режим надзвичайної ситуації – це не про диктатуру, а про дисципліну».
Порівняно з панікою та високими показниками смертності в деяких західних країнах, Україна, здається, поки що тримає удар, адже в країні лише трохи понад 22000 підтверджених хворих, а померлих менше 700, але це з невеликою кількістю тестувань.
Як Китай інвестує в Україну
За даними міністерства фінансів, державний борг України на кінець квітня 2020 року перед державними китайськими банками сягає 1,14 мільярда доларів.
Ось кілька ділових угод між Китаєм та Україною за останнє десятиліття, щоб мати чітке уявлення про китайсько-українську співпрацю та китайські інвестиції в Україну.
1) Залізниця між Києвом та Борисполем
У 2011 році керівники України підписали угоду з Китаєм, що позичив гроші на будівництво залізниці між Києвом та аеропортом Бориспіль. Китай мав надати 372 мільйонів доларів, які треба було б потім погасити з бюджету.
Проєкт передбачав фінансування будівництва залізничної лінії Київ-Бориспіль, чотирьох залізничних станцій, придбання п’яти електропоїздів та будівництво другої злітно-посадкової смуги в аеропорту. Китайці обіцяли відсоткову ставку у 6,5% і 15 років на погашення кредиту. Проте, перший транш у 52,1 мільйона доларів надійшов не у 2011 році, як планувалося, а у 2013-му.
Читайте також: Безконтактність наше все, або Як українцям жити в новій онлайн реальності
Решту, 320 мільйонів доларів, Україна так і не витратила. З початком Революції гідності уряд зупинив проєкт, а через рік він був повністю закритий. У результаті виявилося, що частина кредитних грошей зникла, а Україна досі має борг перед Китаєм. Відомо, що прокуратура Києва за допомогою суду повернула 3,38 мільйона доларів з кредитних грошей.
2) Північна об’їзна Житомира
У 2018 році китайська компанія Sinohydro Corporation Limited розпочала роботи на об’їзній дорозі Житомира, що є частиною дороги М-06 Київ-Чоп. Будівництво розширеної дороги обіцяли завершити у 2020 році, але наразі китайська компанія не вкладається у визначені договором терміни. Крім того, через карантин для китайських робітників будівництво призупиняли. Україна отримала понад 42 мільйони доларів кредитних грошей від Європейського інвестиційного банку та Європейського банку реконструкції та розвитку для будівництва цієї дороги.
3) Київське метро
У 2017 році міський голова Києва Віталій Кличко домовився з китайськими компаніями China Railway International Group Co. та China Pacific Construction Group про будівництво в столиці четвертої лінії метро, яка з’єднала б центр та «спальний район» – Троєщину, де мешкає близько півмільйона людей.
Сторони підписали документ про те, що будівництво метро коштуватиме 2 мільярди доларів. 85% цієї суми позичать китайські банки Україні на 15-20 років. Україна використає ці гроші для оплати будівельних робіт, які виконають китайські компанії.
Проте, у лютому 2020 року Київська міська рада визнала, що будівництво четвертої гілки метро найближчим часом не є на порядку денному. Поки що це пов’язано з логістичними проблемами: «Спершу нам треба з’єднати станції метро «Вокзальна», «Лук’янівська» і «Тараса Шевченка», – пояснив перший заступник голови КМДА Микола Поворозник.
Проектна документація на будівельні роботи повинна бути завершена до кінця 2020 року, а метрополітен запрацює до 2025 року – повідомляють у КМДА.
4) Одеський порт
У 2018 році китайська компанія завершила роботу в порту «Південний» в Одеській області. China Harbor Engineering Company LTD (CHEC) успішно завершила роботи з днопоглиблення. Китайська компанія закінчила роботу за п’ять місяців замість запланованих восьми. CHEC перемогла на аукціоні, запропонувавши за свою роботу 1 мільярд і майже 65 мільйонів гривень.
Таїсія Семенова, Джо Ліндслі, Роман Стасюк, Олексій Мацкевич, Lviv Lab for Journalism and Democracy
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Цей медіа-продукт був створений TvoeMisto.tv за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст продукту належить виключно TvoeMisto.tv і не обов'язково відображає погляди USAID чи уряду США. Відтворення та використання будь-якої частини цього продукту в будь-якому форматі, включаючи графічний, електронний, копіювання або використання будь-яким іншим способом без письмової згоди редакції та відповідного посилання на першоджерело, забороняється.
Вибір Твого міста
- У Львові подорожчали квартири. Що потрібно перевіряти при купівлі
- Ростислав Антимис: «Зробіть рік контракту, люди бояться рабства»
- «Хочеться розвінчати міф про митника-хабарника». Інтерв'ю з керівником Львівської митниці
- Замість трамвая велосипедна доріжка та готель. Що обурило мешканців Винників
- «Наша перемога залежить від реформи армії», – Юрко Вовкогон
- Ганьба і упередження. Хто і чому зриває створення Національного військового меморіалу
- Що сталось, коли під час аварії у Львові загинув хлопчик. Розбір
- Діагностичні центри замість поліклінік. Що це означає для пацієнтів Львова
- Із передової в офіс? Що потрібно ветеранам, щоби повернутися до роботи
- Чотирилапий колега. Як найбільший виробник корму заохочує брати собак на роботу
- 9 книжок, які читають герої відомих фільмів, або Що дивитись і читати
- «Можемо бути без світла п'яту частину доби», – експерт про зиму
- Як позбутися черг у львівських ТЦК. Версії працівників та відвідувачів
- Чому черешні по 200 гривень, або Яким буде сезон ягід та фруктів
- Як потрапити в будівлю, або Навіщо реконструюватимуть вокзал у Львові
- Як і хто будуватиме Україну майбутнього. Поради експертів, що варто врахувати
- «Без запису не приходьте». Як оновити дані у львівському ТЦК
- «Все маємо, але бракує місця в домі», – сім'я, де народилась 11-та дитина
- «Мусимо пристосуватися до графіків відключень світла». Інтерв’ю з директором YASNO
- «Таких операцій не роблять у Литві, Латвії, Естонії». Як львівські нейрохірурги рятують дітей
- «Я уявляю, як трава проростає крізь нього». Історія матері зниклого безвісти героя
- «Якщо підемо шляхом конкуренції, то програємо»
- «Не треба вав-ефекту». Як змінився підхід до архітектури Львова
- «На жодних інших вишивках такого немає». Історія віднайденого взору на Львівщині
- Резервувати треба лише тих, що платять податки, або Що не так із економічним бронюванням
- Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки
- «На протезі в Антарктиду!», – боєць зі Львівщини, який пережив клінічну смерть
- Чи варто терпіти біль голови. Розмова з неврологом
- «Я доглядаю могили чоловіка, брата і невідомого воїна»
- «Чому я залишаюсь у Харкові?» Розповідь волонтерки з міста, яке постійно атакують
- Чому у Львові не так, як у Відні, або Як урятувати громадський транспорт
- «Яблуко розбрату», або Що сталось у сихівській школі
- «Тут вирує своє життя». Чи потрібні старі ринки в середмісті Львова
- «Заміни, заміни старенький трамвай». Як до Львова їдуть трамваї з Європи
- Чи можуть кияни викупити Житній ринок
- Психлікарню на Кульпарківській кардинально змінять. Інтерв'ю з директором
- «Важливо знати, що в тобі є доброго». Отець про піст, Папу та дофамінове покоління
- Як розвивати Львівський палац мистецтв
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- Чи молодшає рак і чи більшає хворих. Розмова з керівником Львівського онкоцентру
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік