![Фото: life.liga.net](/media/gallery/full/7/9/796f637-andrewlozovyi-depositphotos-1320.jpg)
Фото: life.liga.net
Раджу сісти і написати свій план. Психологиня про те, як не впадати у відчай через війну
Про нагнітання паніки
Зараз майже десять відсотків моїх клієнтів звертаються з приводу того, що їх непокоять новини через можливий початок війни. Решта і далі розповідає про свої власні проблеми. Однак справді можна констатувати, що люди стали говорити про це, головно на Facebook.
Варто почати з того, що ми вже вісім років живемо у час невизначеності та непевності, враховуючи неоголошену війну на сході та ситуацію із Covid-19. Нічого нового немає, є певне нагнітання паніки, і, можливо, це робиться навмисно.
Про психологічну дестабілізацію суспільства
У 2015 році на стінах будинків та під’їздів писали адреси наркодилерів. Тоді піднялася хвиля, з’явилося багато тривожної інформації, яка потім кудись зникла. Очевидно, це було зроблено спеціально. Треба пам’ятати про те, що такі речі запускає агентура російських спецслужб, щоби дестабілізувати наше суспільство.
Тож коли черговий раз доводиться читати якусь страшну новину, варто перш за все заспокоїтися, буквально 10 разів вдихнути і видихнути, обговорити її з кимось, перевірити інформацію на адекватних сайтах. Бо найчастіше чутки та панічні новини поширюють через жовту пресу. Психологи ще з початку 2013 року радили оминати увагою джерела, які подають в інтернеті неперевірену інформацію, що спричиняє паніку.
Поради щодо зменшення впливу паніки
Крім того, дуже важливо дбати про своє повсякденне життя. Усі, напевне, чули про те, що треба турбуватися про здоровий сон, нормальне харчування, вживати менше спиртних напоїв. Алкоголь не усуває причини напруження і тривоги, а тільки погіршує їх. Рух, повітря, спорт – здавалося, банальні речі, про які говорять завжди, але їх треба робити. Люди це знають, але не роблять. А це, до слова, дозволяє стабілізувати психіку, трохи заспокоїтися, принаймні здолати тривогу.
Тривога – це сигнал організму щось робити. То робіть щось! Війну за одну секунду зупинити не вдасться, бо вона вже триває вісім років, і одна людина на це не впливає, але може вплинути на своє життя. Тому варто щось впорядкувати у житті, скласти якийсь план. Ми не знаємо, чого нам сподіватися, але хоча б якісь кроки ми можемо робити, аби знати, що про всяк випадок маємо певну базу.
Варто заздалегідь домовитися з родиною про канали зв’язку та місце зустрічі, якщо мобільний зв’язок не працюватиме або телефони вимкнуться. Раджу сісти і буквально написати список дій, щоби психіка отримала сигнал, що є план. Тоді буде спокійніше. Чи спрацює цей план, ми не знаємо, але суть його полягає у тому, що людина буде спокійніша і дасть собі раду при будь-якому розвитку подій.
Коли є багато різної інформації, то тривожність зростає. Потім, коли людина звикає до такого стану, рівень тривожності спадає, навіть спрацьовує захисна реакція психіки: нічого ж не відбувається, снаряди не вибухають, то про яку війну мовиться?
Про методи психології травми
Ми працюємо з клієнтами перш за все над тим, щоби стабілізувати їхній досвід за допомоги адекватного інформування та опрацювання травми. Це якщо говорити про травматичну подію, яка мала місце в житті людини. Якщо людина перебуває в гострому стані, якщо подія ще не завершена, тоді акцентуємо на тому, щоби стабілізувати психіку.
У цьому дуже помічними є вправи на уяву та фізичні заняття. Плавання, біг, переведення цієї тривоги в кінетичну енергію. Можна, для прикладу, вибігти і «прокричати» цю тривожність. Дуже добре допомагає плавання, бо розрухує верхню частину торса, де емоції «застрягають».
Про хаотичність дій у суспільстві
Нагнітання паніки призводить до того, що люди починають хаотично діяти. Українці вже мають досвід зіткнень із російськими військовими у 2014 році та паніки, що була присутня тоді. Тож зараз не має бути вираженої панічної реакції в суспільстві, бо що нового варто очікувати?
Ми не можемо постійно гостро реагувати на виклики, тому що виснажимося. Психіка сама адаптується і захищається тим, що дає нам зрозуміти: ми живемо в стані гібридної війни вже певний час.
Наш світ непередбачуваний. Ми ніколи не можемо на сто відсотків спрогнозувати, що з нами буде. Тому треба дбати про себе, задовольняти свої психологічні потреби тут і тепер. Важливо робити хоч що-небудь. Якщо дуже кепсько – звертатися до фахівця, якщо ж не дуже – читати поради в інтернеті та, повторюся, щось робити!
Роман Тищенко-Ламанський
Повна або часткова публікація тексту без письмової згоди редакції заборонена і вважається порушенням авторських прав
Вибір Твого міста
- Хочу купити квартиру у Львові. Що потрібно знати
- «Хочеться розвінчати міф про митника-хабарника». Інтерв'ю з керівником Львівської митниці
- Замість трамвая велосипедна доріжка та готель. Що обурило мешканців Винників
- «Наша перемога залежить від реформи армії», – Юрко Вовкогон
- Ганьба і упередження. Хто і чому зриває створення Національного військового меморіалу
- Що сталось, коли під час аварії у Львові загинув хлопчик. Розбір
- Діагностичні центри замість поліклінік. Що це означає для пацієнтів Львова
- Там була гідна оплата, а що тут? Що заважає ветеранам повернутися до роботи
- Чотирилапий колега. Як найбільший виробник корму заохочує брати собак на роботу
- 9 книжок, які читають герої відомих фільмів, або Що дивитись і читати
- «Можемо бути без світла п'яту частину доби», – експерт про зиму
- Як позбутися черг у львівських ТЦК. Версії працівників та відвідувачів
- Чому черешні по 200 гривень, або Яким буде сезон ягід та фруктів
- Як потрапити в будівлю, або Навіщо реконструюватимуть вокзал у Львові
- Як і хто будуватиме Україну майбутнього. Поради експертів, що варто врахувати
- «Без запису не приходьте». Як оновити дані у львівському ТЦК
- «Все маємо, але бракує місця в домі», – сім'я, де народилась 11-та дитина
- «Мусимо пристосуватися до графіків відключень світла». Інтерв’ю з директором YASNO
- «Таких операцій не роблять у Литві, Латвії, Естонії». Як львівські нейрохірурги рятують дітей
- «Я уявляю, як трава проростає крізь нього». Історія матері зниклого безвісти героя
- «Якщо підемо шляхом конкуренції, то програємо»
- «Не треба вав-ефекту». Як змінився підхід до архітектури Львова
- «На жодних інших вишивках такого немає». Історія віднайденого взору на Львівщині
- Резервувати треба лише тих, що платять податки, або Що не так із економічним бронюванням
- Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки
- «На протезі в Антарктиду!», – боєць зі Львівщини, який пережив клінічну смерть
- Чи варто терпіти біль голови. Розмова з неврологом
- «Я доглядаю могили чоловіка, брата і невідомого воїна»
- «Чому я залишаюсь у Харкові?» Розповідь волонтерки з міста, яке постійно атакують
- Чому у Львові не так, як у Відні, або Як урятувати громадський транспорт
- «Яблуко розбрату», або Що сталось у сихівській школі
- «Тут вирує своє життя». Чи потрібні старі ринки в середмісті Львова
- «Заміни, заміни старенький трамвай». Як до Львова їдуть трамваї з Європи
- Чи можуть кияни викупити Житній ринок
- Психлікарню на Кульпарківській кардинально змінять. Інтерв'ю з директором
- «Важливо знати, що в тобі є доброго». Отець про піст, Папу та дофамінове покоління
- Як розвивати Львівський палац мистецтв
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- Чи молодшає рак і чи більшає хворих. Розмова з керівником Львівського онкоцентру
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»