![Фото: Маркіян Лопачак](/media/gallery/full/h/r/hran.jpg)
Фото: Маркіян Лопачак
«Став серцевиною». Історія першого Гарнізонного храму України
Споруда довжиною 41 метр, шириною 22.5 і висотою 26 метрів може вміщувати одночасно близько трьох тисяч людей. Храм розписаний у світсько-релігійних та релігійних мотивах: від життя Станіслава Костки – до біблійних сцен. Автентичні фрески виконані Франциском та Себастьяном Екштайнами. Вони упродовж 10 років розписували стіни релігійної споруди.
Читайте також: Львівський храм, який має двох патронів і брата близнюка в Римі
У храмі останній спочинок знайшли представники відомих і заможних родів Яблоновських, Дідушицьких, Сенявських, Потоцьких, Замойських, Вижицьких, Казановських та інших знатних львів’ян. За кількістю цих поховань храм не поступається жовківському костелу св. Лаврентія, який вважається «малим Вавелем».
У підземеллі храму і досі можна оглянути залишки будинків, які колись знаходились на його місці. Деякі археологи відносять їх до княжого періоду (XIV ст.).
Цікаво, що розп’яття Ісуса Христа, яке знаходиться у правій наві храму, до Першої світової війни було чорного кольору. Матеріал, з якого воно виготовлене – це ебенове дерево, яке вважається чи не найдорожчим у світі. За деякими оцінками вартість 1 кубометра такого дерева сягає близько 100 тис. доларів. У скульптурі Христа вдалось реалістично передати будову тіла. Сучасного ж вигляду вона набула уже після Першої світової. Розп’яття настільки цінне, що радянська влада намагалась вивезти його до Санкт-Петербурзького Ермітажу. Втім, завдяки небайдужим людям, святиню вдалося залишити у львівській церкві.
Винятково унікальний експонат храму – індивідуальна капличка. Невеличке приміщення призначалося для молитви лише однієї особи. Всередині вона розписана біблійними мотивами, які заклеєні папером Австрійського періоду – аркуші із математичними формулами, записи латинською, грецькою та німецькою мовами, газети тощо. З якою метою це було зроблено – сьогодні достеменно невідомо. Подібних каплиць збереглось донині дуже мало.
Ікона-триптих Богородиці – одна з найбільших святинь храму. За деякими даними вона походить з XVII ст. і є найважчою іконою у Львові, адже є «шафового» типу; товщина зображення близько 30 см. Виконана вона з дерева. На бокових «дверцятах» зображені чотири євангелісти. У зачиненому стані на зовнішній стороні «дверцят» зображено сцену Благовіщення. Триптих перебував у забутті аж до 2011 року, тому його вивчення з історичного та мистецького боку тільки розпочинається.
Читайте також: Нацбанк випустить пам'ятну монету на честь Гарнізонного храму у Львові. Фото
Є відомості, що свого часу храм відвідували одразу два найвідоміших гетьмани України: Богдан Хмельницький, який навчався в єзуїтській колегії, та Іван Мазепа. Стосовно останнього є певні дискусії, бо лише один єзуїтський історик Станіслав Зєлєський згадує, що гетьман завітав до храму 1707 року, «рятуючись від нудьги», просив, щоб «казання було коротким», а опісля просто роздивлявся інтер’єри.
Орган – окрема дивовижа, пов’язана із військом. В австрійські часи, коли храм вважався гарнізонним, до складу труб внесли рідкісний 16-футовий духовий регістр Gvardian, завдяки якому орган набув звучання, наближеного до справжнього військового оркестру. Збереглись також дерев’яні орнаментальні та скульптурні оздоби у стилі рококо. Близько двох тисяч труб органу були виготовлені як з металу, так і з дерева різної довжини. У радянський період орган був пошкоджений.
Історики свідчать, що у першій половині ХХ ст. у храм двічі потрапляли артилерійські снаряди, проте обидва рази вони не вибухали. Уперше це трапилось 1919 року, вдруге 1939-го, коли від попадання зайнявся дах, який повністю згорів. Відповідно, аж до 1959 року святиня була без даху. Склепіння перекрили тимчасовою бляхою, яка лише частково рятувала від негоди. Повноцінне накриття відновили під час реставрації.
З середини 70-х років минулого століття храм використовували, як сховище для 2,5 млн книг та видань бібліотеки ім. В. Стефаника.
І лише 2011 року для фонду знайшли інше приміщення. Втім, мало хто вірив, що книги вдасться перевезти у короткі терміни. Та до проблеми долучився начальник видового військового навчального закладу генерал-лейтенант Павло Ткачук і святиню було вивільнено.
«Для нас – нового покоління захисників незалежної України – віра у значущість покликання офіцера-патріота, переконання у справедливості жертовної боротьби за свободу свого народу, за його право на власний вибір щасливого життя – чи не найголовніша чеснота. Саме у стінах Гарнізонного храму, під душпастирською опікою священнослужителів, з вірою в істинність обраного шляху і переконань формується нова еліта війська», – каже генерал-лейтенант Павло Ткачук.
Коли на Майдані з’явилися перші поранені, за два дні у храмі вдалося зібрати понад 1 млн. гривень. За весь період – приблизно чотири мільйони. А за час війни на потреби війська передали понад 30 мільйонів гривень. Цю місію вважає надважливою отець Тарас Михальчук, нинішній настоятель Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла.
«Упродовж історії, зокрема, у часі Революції Гідності, наш храм став саме серцевиною організаційних моментів, які допомагали волонтерам відряджати охочих до Києва, щоб узяти участь у подіях, що відбувались на Майдані. Також у храмі, який служив цілодобово, постійно відбувався збір необхідних речей, ліків. А коли розпочалася російсько-українська війна, саме за зібрані у храмі кошти, було придбано бронежилети, кевларові шоломи та багато інших потрібних речей, яких так бракувало нашим захисникам. До речі, коли суспільство побачило прозоріть усіх цих процесів, те, наскільки багато вдається зібрати коштів, і усе це передається на фронт, чимало співвітчизників переосмислили своє бачення капеланства», – розповідає настоятель Гарнізонного храму.
У 2015 році у Гарнізонному храмі розпочались масштабні реставраційні роботи. Понад 20 науковців з України та Польщі працювали над відновленням фресок, фасаду. Для відтворення понад 1000 кв. м унікальних розписів, які належать до світової спадщини ЮНЕСКО, задіяли одне з найбільших риштувань в Україні вагою у 38 тонн і майже 3,5 тис м3 об’єму.
У церкві над вівтарем можна побачити розпис земної кулі із зображенням екзотичних звірів, назв країн світу і навіть Велику Китайську Стіну. Фрагмент є своєрідним нагадуванням про місійну справу єзуїтів, котрі відвідали чи не всі континенти світу. На зображенні можна знайти невідреставрований фрагмент, який спеціально залишили для порівняння з первісним виглядом фрески.
Храм відчинився 6 грудня 2011 року до 20-ї річниці Збройних Сил України. Троє однодумців: отець Степан Сус – перший настоятель церкви, а нині Владика Патріаршої Курії УГКЦ, отець Тарас Михальчук, який є настоятелем Гарнізонного храму, головою «Центру військового капеланства» та отець Андрій Хомишин – синкел у справах капеланства військових, ув’язнених, студентів, сиріт – доклали чимало зусиль, аби це сталося. Тривалий час храм був чи єдиним в країні із статусом гарнізонного, доки 2017 року не освятили Військовий храм Стрітення Господнього, в якому служать також священники гарнізонного храму.
«Сьогодні храмом опікуються священники, військові капелани. Усі вони належать до «Центру військового капеланства» Львівської архиєпархії Української греко-католицької церкви. Також військова святиня стала центром душпастирювання для інших капеланів, зокрема, студентського капеланства, яке опікується дітьми-сиротами тощо. Тож Гарнізонний храм став символом, знаковим місцем, яке об’єднало капеланські структури довкола себе», – підсумував отець Тарас Михальчук.
Нагадаємо, Гарнізонний храм свв. апостолів Петра і Павла, що у Львові на вулиці Театральній, 11, святкує 10-ліття з дня відкриття. З цієї нагоди упродовж трьох днів у храмі відбуватимуться заходи. Програму ви можете прочитати тут.
Галина Миронович
Фото Гарнізонний храм свв. апп. Петра і Павла та з відкритих джерел
Вибір Твого міста
- У Львові подорожчали квартири. Що потрібно перевіряти при купівлі
- Ростислав Антимис: «Зробіть рік контракту, люди бояться рабства»
- «Хочеться розвінчати міф про митника-хабарника». Інтерв'ю з керівником Львівської митниці
- Замість трамвая велосипедна доріжка та готель. Що обурило мешканців Винників
- «Наша перемога залежить від реформи армії», – Юрко Вовкогон
- Ганьба і упередження. Хто і чому зриває створення Національного військового меморіалу
- Що сталось, коли під час аварії у Львові загинув хлопчик. Розбір
- Діагностичні центри замість поліклінік. Що це означає для пацієнтів Львова
- Із передової в офіс? Що потрібно ветеранам, щоби повернутися до роботи
- Чотирилапий колега. Як найбільший виробник корму заохочує брати собак на роботу
- 9 книжок, які читають герої відомих фільмів, або Що дивитись і читати
- «Можемо бути без світла п'яту частину доби», – експерт про зиму
- Як позбутися черг у львівських ТЦК. Версії працівників та відвідувачів
- Чому черешні по 200 гривень, або Яким буде сезон ягід та фруктів
- Як потрапити в будівлю, або Навіщо реконструюватимуть вокзал у Львові
- Як і хто будуватиме Україну майбутнього. Поради експертів, що варто врахувати
- «Без запису не приходьте». Як оновити дані у львівському ТЦК
- «Все маємо, але бракує місця в домі», – сім'я, де народилась 11-та дитина
- «Мусимо пристосуватися до графіків відключень світла». Інтерв’ю з директором YASNO
- «Таких операцій не роблять у Литві, Латвії, Естонії». Як львівські нейрохірурги рятують дітей
- «Я уявляю, як трава проростає крізь нього». Історія матері зниклого безвісти героя
- «Якщо підемо шляхом конкуренції, то програємо»
- «Не треба вав-ефекту». Як змінився підхід до архітектури Львова
- «На жодних інших вишивках такого немає». Історія віднайденого взору на Львівщині
- Резервувати треба лише тих, що платять податки, або Що не так із економічним бронюванням
- Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки
- «На протезі в Антарктиду!», – боєць зі Львівщини, який пережив клінічну смерть
- Чи варто терпіти біль голови. Розмова з неврологом
- «Я доглядаю могили чоловіка, брата і невідомого воїна»
- «Чому я залишаюсь у Харкові?» Розповідь волонтерки з міста, яке постійно атакують
- Чому у Львові не так, як у Відні, або Як урятувати громадський транспорт
- «Яблуко розбрату», або Що сталось у сихівській школі
- «Тут вирує своє життя». Чи потрібні старі ринки в середмісті Львова
- «Заміни, заміни старенький трамвай». Як до Львова їдуть трамваї з Європи
- Чи можуть кияни викупити Житній ринок
- Психлікарню на Кульпарківській кардинально змінять. Інтерв'ю з директором
- «Важливо знати, що в тобі є доброго». Отець про піст, Папу та дофамінове покоління
- Як розвивати Львівський палац мистецтв
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- Чи молодшає рак і чи більшає хворих. Розмова з керівником Львівського онкоцентру
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік